Роздуми над Першим читанням на суботу ХХХ Звичайного тижня, рік ІІ
Брати! Як би не проповідували Христа, – удавано чи правдиво, – я цим радію. І далі радітиму, бо знаю, що це мені буде на спасіння через вашу молитву і допомогу Духа Ісуса Христа, згідно з очікуванням і з моєю надією, що ні в чому не буду засоромлений, але з усією сміливістю, як завжди, так і нині, буде звеличений Христос у моєму тілі: чи то життям, чи то смертю. Адже для мене жити – це Христос, а померти – це надбання.
Та якщо життя в тілі – це для мене плід діла, тоді я не знаю, що вибрати. Те й друге вабить мене: маю бажання бути вивільненим і бути з Христом, бо це набагато краще, а залишатися в тілі – куди потрібніше для вас. І я вже з певністю знаю, що залишуся і перебуватиму з усіма вами для вашого поступу й радості віри, щоби через мене, коли знову прийду до вас, ваша похвала надмірно примножилася в Христі Ісусі.
Флп 1,18б-26
Послання до филип’ян — це одне з послань, написаних під час ув’язнення, коли святий Павло очікує на вирок. Він не знає, що з ним станеться. У будь-якому разі, «буде звеличений Христос у моєму тілі: чи то життям, чи то смертю». Апостол не є ані фанатом життя за будь-яку ціну, ані фанатом смерті як звільнення з в’язниці (поширена філософська думка у той час). Для нього важливий Христос. І важливий у тілі, фізично, конкретно. Тіло як простір служіння Христу, тілесність як місце, де Христос звеличується.
Іноді фізичний вимір у трошки викривленому сприйнятті християнства стає антиподом духовності. Павло би з цим не погодився! Тілесне так само має служити Христу, як і дух. Все моє «я» має поєднатися з Ісусом.
Господи Ісусе, нехай все моє єство буде посвячене Тобі!
фінансово.
Щиро дякуємо!
