З нагоди 160-річчя Папської Латиноамериканської колегії Святіший Отець поділився зі священиками, які в ній формуються, думками про виклики, що стоять перед душпастирями на цьому континенті.
Щоб бути євангелізаторами, необхідно завжди бути близькими з народом, ніколи не ізолюючись від нього. На цьому наголосив Папа Франциск, приймаючи в четвер, 15 листопада 2018 р., спільноту Папської Латиноамериканської колегії. Разом із нею він склав подяку Господеві за 160 років діяльності цієї інституції, повідомляє Vatican News.
Творити зв’язки дружби та братерства
Спілкуючись зі священиками, які походять із його рідного континенту та прибули до Рима для подальших студій, Святіший Отець поділився думками про деякі виклики та проблеми, які стосуються «Великої Батьківщини». Він виокремив, насамперед, поширення таких явищ, як культурна фрагментація, суспільна поляризація, втрата коренів. Церква не є далекою від цієї ситуації та наражається на ті самі спокуси.
«З цього випливає важливість цього часу, проведеного в Римі, та передусім у Колегії, щоби створити зв’язки дружби та братерства», — зауважив Папа. Йдеться не просто про декларацію принципів чи жест доброї волі, але щоб навчитися називати на ім’я «конкретні ситуації, що їх переживають і долають наші народи».
Почуватися в спільноті
Глава Католицької Церкви вказав на потребу «будівничих стосунків та спільності», для чого важливо «почуватися в спільноті». Священик може багато чого зробити в своїй парафії, у своїй дієцезії, але ризикує також внутрішньо вигоріти, ізолюватися чи нагромаджувати лише для себе. «Почуття приналежності до священицької спільноти, де всі важливі не як збір осіб, які живуть разом, але з огляду на стосунки, які вони творять, спроможне пробудити й надихати процеси та динамізм, здатні виходити за межі часу», — зазначив він. «Це почуття приналежності та вдячності допоможе вивільнити й креативно стимулювати оновлений місіонерський запал».
Почуватися частиною народу
«Наш континент, — зауважив Папа, — зумів у своїй традиції та пам’яті збагнути певну дійсність: любов до Христа не може виявлятися інакше, ніж через участь у житті й долі наших народів, зокрема через солідарність із найубогішими, стражденними та нужденними». Це вказує на те, що аби бути євангелізаторами, щоби священицьке життя з плином часу залишалося плідним, необхідно «завжди бути близькими до життя» народу, ніколи не ізолюючись від нього.
На шляху святості
У цьому контексті Святіший Отець назвав провіденційним той факт, що річниця Колегії збіглася з канонізацією одного з її вихованців — святого архієпископа Оскара Ромеро, «мужа, вкоріненого в Божому слові та в серці свого народу».
«Ця дійсність допомагає нам увійти в контакт із довгою чередою свідків, у якому ми запрошені вкоренитися та щодень черпати натхнення, особливо протягом цього часу перебування далеко від дому. Не бійтеся бути святими та віддати життя своєму народові», — закликав Папа.
Під покровом Матері
Підсумовуючи, Святіший Отець підкреслив, що «на шляху культурних і пастирських перехресть» ми не сироти, бо нас супроводить «наша Мати», Діва Марія.
«Браття священики, не забуваймо про Неї, з довірою просімо в Неї, щоби вказувала шлях, визволяла від викривлень клерикалізму, щоб допомагала кожного дня дедалі більше ставати “пастирями людей” і не дозволила перетворитись у “статусне” духовенство».
фінансово.
Щиро дякуємо!
