Роздуми над Першим читанням на суботу ХХХІІ Звичайного тижня, рік ІІ
Любий Гаю, ти правильно робиш, що працюєш для братів і, зокрема, для чужинців. Вони засвідчили твою любов перед Церквою. Добре зробиш, коли заопікуєшся ними у дорозі так, як Богові до вподоби. Адже вони вийшли на діло задля Його Імені, нічого не беручи від язичників. Тому ми повинні таких приймати, щоби стати співпрацівниками істини.
3Йн 5-8
Одна з найменших книг Нового Завіту — 3 послання святого Йоана. На сьогодні було обрано кілька віршів із цього послання і без контексту вони не зрозумілі до кінця. Тому варто прочитати послання повністю — там ще є кілька дуже гарних висловлювань апостола, які, на жаль, не читаються під час літургії.
Святий Йоан говорить про обов’язок прийняття християнських місіонерів-проповідників, які всім жертвують заради поширення Доброї Новини. Останнє речення сьогоднішнього уривку прекрасне: «щоби стати співпрацівниками істини». Навіть така «технічна» допомога необхідна. Той, хто не проповідує, може допомагати якимось іншим чином.
І апостол каже: ми СПІВпрацюємо, а працює сама істина. Це не я своїми зусиллями стаю головним героєм спасіння. Божа істина працює сама, я лише долучаюсь, СПІВпрацюю. Благодать має свою внутрішню силу.
Господи Ісусе, Твоя благодать діє в мені і може діяти через мене та з моєю допомогою. Покажи, як можу взяти участь у ширенні Твого Царства!
фінансово.
Щиро дякуємо!
