Роздуми над Першим читанням на вівторок ХХХІІІ Звичайного тижня, рік ІІ
Я, Йоан, почув Господа, який промовив до мене: «Ангелові Церкви в Сардах напиши: Це каже Той, хто має сім Божих Духів і сім зірок: Я знаю твої діла, що маєш ім’я, наче ти живий, але ти мертвий. Будь чуйний і зміцнюй інших, які мають померти, бо Я не знайшов твоїх діл досконалими перед Моїм Богом. Тож згадай те, що ти прийняв і почув, – і зберігай та покайся. А коли не будеш пильнувати, то Я прийду, наче злодій, і не помітиш, у яку годину найду на тебе. Але маєш декілька імен у Сардах, які не заплямували свого одягу і ходитимуть зі Мною в білому, бо є того гідні. Переможець зодягнеться в білий одяг, і не зітру його імені з книги життя, і визнаю його ім’я перед Моїм Отцем та перед Його ангелами.
Хто має вухо, нехай слухає, що Дух промовляє до Церков.
І ангелові Церкви в Лаодикії напиши: Оце каже Амінь – вірний та істинний Свідок, початок Божого творіння: Я знаю твої діла, що ти ні холодний, ні гарячий. О, якби був ти або холодним, або гарячим! А що ти ледь теплий, – ні гарячий, ні холодний, – то Я змушений вивергнути тебе з Моїх уст.
Адже ти кажеш: “Я багатий, розбагатів і нічого не потребую!” А не знаєш, що ти і нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий! Раджу тобі купити в Мене золото, очищене у вогні, щоби збагатитися, та білий одяг, щоб одягнутися, аби не видно було сорому твоєї наготи, та мазь, щоби помазати твої очі, аби ти бачив.
Кого Я люблю, того докоряю і караю. Будь же ревний і покайся!
Ось Я стою під дверима і стукаю. Якщо хто почує Мій голос і відчинить двері, то Я ввійду до нього і буду вечеряти з ним, і він зі Мною. Переможцеві дозволю сісти зі Мною на Моєму престолі, – як і Я, перемігши, сів з Моїм Отцем на Його престолі».
Хто має вухо, нехай слухає, що Дух промовляє до Церков.
Одкр 3,1-6.14-22
Такі уривки варто поділити на кілька частин і окремо заглибитися в атмосферу цих слів, у молитовну відповідь на те, що «Дух промовляє до Церков».
В обох посланнях — до ангелів Церкви в Сардах та в Лаодикії — є одна спільна риса: «маєш ім’я, наче ти живий, але ти мертвий», та «Адже ти кажеш: “Я багатий, розбагатів і нічого не потребую!” А не знаєш, що ти і нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий!» У спільнотах є християни, переконані в тому, що вони живі, багаті, нічого їм не бракує, але це обман, самообман, фальшива впевненість. Справжній їхній стан цілковито інший. Християнство без душі, мертве.
Христос радить їм: «Тож згадай те, що ти прийняв і почув, – і зберігай та покайся». Знову, як у вчорашньому читанні, потрібно повернутися в минуле і запалити в собі полум’я першої любові. В посланні до Лаодикії вказує на певні символічні жести: купити Боже золото, білий одяг та мазь; а потім сісти за одним столом із Христом. Є можливість, із Божою допомогою, ожити, оживити свою віру. Ісус сам перший шукає, бо стукає в мої двері…
Для роздумів: впевненість у своєму багатстві, у своїй безпеці та правоті…
Що маю придбати в Христа?
Що з минулого може стати стимулом до духовного зросту?
В які двері, як Христос достукується до мене?
Молитва
Ісусе, «вірний та істинний Свідок, початок Божого творіння», відкривай постійно мої очі та вуха, щоб міг бачити Тебе та чути Твоє слово. Розумію, що означає Твоя любов: «Кого Я люблю, того докоряю і караю». Якщо треба, стукай сильніше, але увійди в мій день, у моє серце, в мої думки. Хочу Тебе слухати!
фінансово.
Щиро дякуємо!
