Роздуми над Першим читанням на вівторок ІІ тижня Адвенту
Утіште, утіште народ мій,
каже ваш Бог.
Промовляйте Єрусалимові до серця й вістіть йому,
що скінчилась його служба,
спокутувано його несправедливість,
бо він прийняв з руки Господньої удвоє
за всі його злочини!
Голос чути:
«Стеліть Господеві дорогу у пустині,
робіть прямим в степу шлях нашому Богові!
Нехай кожна долина піднесеться,
кожна гора й пагорб нехай знизиться!
Нехай провалля стануть рівниною,
а кручі – низиною!
Тоді слава Господня з’явиться,
і всяке тіло побачить разом,
що прорекли уста Господні».
Голос велить: «Вісти!»
Я ж сказав: «Що вістити?»
Всяке тіло – трава,
і вся його краса – мов квітка в полі.
Висохне трава, зів’яне квітка,
як подих Господній на неї подує.
Справді, травою є народ!
Висохне трава, зів’яне квітка;
а слово Бога нашого стоятиме повіки.
Зійди на гору, на високу,
ти, що несеш Сіонові радісні вісті!
Підніми сильно голос,
ти, що несеш Єрусалимові радісні вісті!
Підійми голос, не бійся!
Скажи містам Юдеї:
«Ось Бог ваш!
Ось Господь Бог іде в потузі,
раменом своїм панує.
Ось нагорода Його з Ним,
платня Його перед Його обличчям.
Немов пастух, Він пасе своє стадо,
рукою власною збирає їх,
ягнят носить на грудях,
дійних лагідно водить».
Іс 40,1-11
Перші слова сьогоднішнього читання нагадують мені четвертий стовпчик традиційного адвентового співу Roratae caeli: після трьох перших ліричних стовпчиків звучать мажорні ноти надії та розради. Минуле й теперішнє наповнені гріхом, мороком, руйнуванням. Але вже час відкритися на світло. Спасіння близько, а точніше — Спаситель близько!
Як же важливо «промовляти Єрусалимові до серця й вістити йому» Добру Новину про завершення часу темряви та настання періоду близькості Бога: «Ось Бог ваш!» Адвент нам нагадує просту, здається, істину, але яку потрібно прийняти близько до серця: Бог близько! Він дбає про мене!
Дякую, Ісусе, за Твою близькість! Нехай моє серце втішається — сьогодні й завжди — Твоєю присутністю!
фінансово.
Щиро дякуємо!
