Роздуми над Першим читанням на 28 грудня
Любі! Ось звістка, яку ми почули від Ісуса Христа й сповіщаємо вам: Бог є світло, і в Ньому немає жодної темряви! Коли скажемо, що маємо спільність з Ним, а ходимо в темряві, то говоримо неправду і правди не робимо. Коли ж ходимо у світлі, як сам Він є у світлі, то маємо спільність одне з одним, і Кров Ісуса Христа, Його Сина, очищає нас від усякого гріха. Коли скажемо, що не маємо гріха, то самих себе обманюємо, і немає в нас правди. Якщо ж визнаємо свої гріхи, то Він – вірний і праведний, щоби простити нам гріхи й очистити нас від усякої неправедності. А коли скажемо, що ми не згрішили, то робимо Його неправдомовним, і Його слово в нас не перебуває.
Дітоньки мої, пишу вам це, щоб ви не грішили. А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, праведника. Він – умилостивлення за наші гріхи, і не тільки за наші, а й за гріхи всього світу.
1 Йн 1,5 – 2,2
Апостол Йоан після вступу про конкретність втілення Божого Слова звертає увагу на нашу людську природу, позначену гріхом. Навіть після втілення Христа ми відчуваємо на собі силу гріха. Не можна не зауважувати його дії. Тому й приходить Ісус. Він не просто солодке Дитя, а Спаситель, що очищає своєю Кров’ю від гріхів.
В октаві Різдва Христового, в спомин святих Немовлят, Церква нагадує нам про можливість перетворитися на «безгрішних» Іродів, які не мають почуття провини. Треба прийняти власну крихкість, щоб покладатися на Божу силу. Постійно приходити до світла, щоб бачити все у світлі, і тоді будемо очищені. Після свята ми не можемо розслаблятися: народження Ісуса — це перший крок, а Він ще має в нас зростати. Якщо завданням Адвенту було створення простору, де Він міг би затриматися, Його простір в нашому житті, — то тепер потрібно цей простір розширювати і давати Ісусу можливість ставати щораз важливішим для мене.
Ісусе, який народжуєшся в душі кожного, хто відкриває Тобі серце, наповнюй щораз більше собою мій день, мої думки, мої рішення!
фінансово.
Щиро дякуємо!
