Роздуми над Першим читанням на 9 січня
Улюблені, коли Бог нас так полюбив,
то й ми повинні любити одне одного!
Бога ніхто ніколи не бачив.
Коли любимо одне одного,
то в нас перебуває Бог,
і Його любов у нас – досконала.
Що ми перебуваємо в Ньому,
а Він у нас,
дізнаємося з того, що Він нам дав від свого Духа.
І ми побачили й свідчимо,
що Отець послав Сина Спасителем світу.
Якщо хто визнає,
що Ісус є Божий Син,
то в ньому перебуває Бог, а він – у Богові.
І ми пізнали й повірили в любов,
яку Бог має в нас.
Бог є любов,
і хто перебуває в любові, той перебуває в Богові,
а Бог перебуває в ньому.
Таким чином, любов стала в нас досконалою,
щоб ми мали сміливість у день суду,
бо як Він, так і ми є в цьому світі.
У любові немає страху,
але досконала любов проганяє страх,
оскільки страх передбачає покарання;
хто ж боїться,
той недосконалий у любові.
1 Йн 4,11-18
Йоан Богослов безустанку говорить про любов. Ніби нема інших аргументів! Йому постійно мало! Він захоплений Божою любов’ю і не може писати про щось інше.
Йоан додає: «У любові немає страху, але досконала любов проганяє страх». Віра — іноді — поєднується зі страхом, під різним виглядом. Сьогоднішнє читання підштовхує до роздумів над нашими фобіями. Чого я боюся? Чому боюся? Чи зрозумів я та чи прийняв Божу любов?
«І ми пізнали й повірили в любов, яку Бог має в нас». У Різдві можемо пізнати Божу любов. І треба ще повірити в неї. І — зауважте — Бог має любов В нас. Що це значить?