Роздуми над Першим читанням на середу ІІІ тижня Звичайного періоду
Брати! Кожний священик стояв щоденно на служінні, аби багато разів приносити ті самі жертви, які ніколи не можуть усунути гріхів. Христос же, принісши один раз жертву за гріхи, назавжди сів праворуч Бога, далі очікуючи, доки Його вороги не будуть покладені до підніжка Його ніг. Адже одним принесенням Він назавжди вдосконалив тих, які освячуються.
Свідчить нам і Дух Святий, згідно зі сказаним: «Оце завіт, який Я укладу з ними по тих днях, – говорить Господь, – дам Мої закони в їхні серця і запишу їх у їхній розум, і більше не згадаю їхніх гріхів та їхнього беззаконня!»
А де є прощення їх, там вже немає приношення за гріх.
Євр 10,11-18
Послання до Євреїв знову й знову повертається до теми жертви Христа, принесену лише один раз, але ефективність якої не вичерпується і продовжує бути дієвою. Автор пише: «Адже одним принесенням Він назавжди вдосконалив тих, які освячуються». Дієслово «вдосконалив» стоїть у грецькому оригінали в перфекті, тобто означає дію, що сталася в минулому, але її наслідки продовжують бути відчутними й тепер.
Ми отримали освячення від Бога в дар. Це щось, що вже сталося, воно є. Та одночасно освячення «не закрите», воно залежить від нас. Слово «вдосконалювати» у Старому Завіті стосується лише посвячення в священики. Кожен християнин стає у Христі священиком, гідним стояти перед Богом і приносити жертви. Та цей дар потрібно розвивати, підтримувати. Моя гідність зобов’язує відповідати такому високому становищу.
Господи Ісусе, дякую за дар священицького вдосконалення та освячення. Допоможи розвивати в собі благодать, отриману в святому Хрещенні, щоб бути Твоїм вірним слугою! Нехай Твоє зерно знайде в мені сприятливий ґрунт і принесе щедрі плоди життя!
фінансово.
Щиро дякуємо!
