Кому потрібні рейтинги?

Круглий стіл «Соціологія і вибори: аргумент для розумного вибору чи маніпуляції?» відбувся 1 лютого 2019 року в національному інформаційного агентства «Укрінформ» за ініціативою фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.

До дискусії були запрошені представники провідних в Україні соціологічних кампаній та громадських організацій, які вивчають і контролюють виборчий процес у нашій державі, щоб разом обговорити роль соціологічних досліджень у виборчих кампаніях; чи допомагають вони виборцю зробити раціональний вибір; як відрізнити соціологічні дослідження від фейків, та інші злободенні питання.

У цьому матеріалі використані окремі позиції доповідачів та власні судження авторки.

Тож почнемо з того, КОМУ ПОТРІБНІ РЕЙТИНГИ.

Якщо земля крутиться — значить, комусь це потрібно. Якщо соціологічні дослідження замовляють, то значить, вони на щось впливають. Проведення справжнього соціологічного дослідження науково обґрунтованими методами і в рамках закону — це чимала праця фахівців, що коштує грошей. А навіть фальсифіковані рейтинги та їх оприлюднення в ЗМІ — теж коштують грошей. Хто і чому готовий за це платити?

Насамперед вони необхідні для політичних сил і кандидатів. Ірина Бекешкіна, директор фонду «Демократичні ініціативи», жартома зазначила: «Рейтинги не так впливають на виборців, як на спонсорів». Політична боротьба потребує фінансування. Сама лише політична реклама коштує сотні мільйонів гривень. Як довести спонсору, що політик це хороше капіталовкладення? — пред’явити рейтинг.

Для громадянського суспільства. Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента», зазначив: «На виборців впливають результати соціологічних досліджень, за умови, що вони схильні робити раціональний вибір, а не емоційний». Для виборця, який думає і аналізує споживану інформацію, результати соціологічних досліджень, зокрема рейтинги, їх лідери, зміни залежно від об’єктивних подій або ж внаслідок роботи політтехнологів, є добрим харчем для розуму.

Водночас не слід забувати про інший бік медалі. Людям властиво приймати рішення під впливом так званого ефекту натовпу — «куди всі, туди й я». Особливо в пострадянському просторі, де однією з панівних ідеологем залишається віра в те, що інші (особливо якщо це більшість) знають краще. Це дозволяє нечистим на руку і на совість політтехнологам використовувати рейтинги як засіб маніпуляції. Хто з’являється в рейтингах? Чому ще до реєстрації кандидатів на пост президента ті чи інші політичні сили вже оперують даними щодо підтримки суспільством «кандидата», який за законом, взагалі-то,  ще зовсім не кандидат? Питань більше ніж відповідей.

Зацікавленим державам і міжнародному співтовариству. Причому зацікавленість є в різних результатах — демократичних виборах в Україні або доведенні неспроможності демократії, та й узагалі державності в Україні. Одним з основних наративів, які транслює російська пропаганда на захід, є «Україна — неспроможна держава» (англ. failed state). Така держава видається некерованою й недостатньо легітимною в очах міжнародного співтовариства у зв’язку з розпадом державної влади. Якщо влада нелегітимна (чомусь пригадався один колишній «легітимний»), то з нею треба боротись. А «доброзичлива» підтримка для таких борців надходить швидко і чомусь без розпізнавальних знаків.

Для країн із віковими демократичними традиціями, країн-партнерів України важливо знати, що ж насправді тут відбувається. Міжнародні організації замовляють соціологічні дослідження, зазвичай компетентним інституціям із доброю репутацією. І тут перейдемо до наступного питання.

ХТО ЗДІЙСНЮЄ СОЦІОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ?

Соціологія — наука про закони функціонування та розвитку суспільства, а соціологічне дослідження — це система логічних і послідовних процедур для отримання наукових знань про соціальне явище, процес. Тобто щоб його здійснити, необхідно володіти певним знанням про методологію та методику його здійснення — способи збору первинної інформації, правила здійснення вибіркових досліджень; способи побудови соціологічних показників, зокрема рейтингів. Це професіонали, які здійснюють свою роботу постійно, а не виринають раптом напередодні виборів. Такі «метелики-одноденки» продукують часто або відверто фейкові, або просто непрофесійні соціологічні дані.

«Професійне співтовариство соціологів із занепокоєнням спостерігає за тим, як із наближенням виборів у засобах масової інформації та інтернеті з’являється дедалі більше фейкових і непрофесійних соціологічних даних. ЗМІ публікує ці дані з посиланням на невідомі або маловідомі центри без обов’язкової методологічної інформації для оцінки якості даних. Іноді серйозні видання та провідні телевізійні канали публікують дані опитування 20 тисяч респондентів, проведених за 1 день центрами, які не описують способу відбору респондентів та метод збору даних. Маловідомі або зовсім невідомі організації проводять прес-конференції, на яких презентують результати псевдоопитувань. Часто такі центри та організації не мають свого сайту, а якщо мають, то на сайті не міститься інформація про попередні дослідження, керівника, персонал та контакти. Все це призводить до інфляції цінності професійної соціологічної інформації і не дає можливості суспільству відокремити реальні виміри громадської думки від їхньої імітації» (з тексту звернення Соціологічної асоціації України).

ТО ВІРИТИ ЧИ НІ? Однозначної відповіді немає.

Читати і думати. Для початку визначити, чи це справжнє дослідження, чи фейкове (фальсифіковане). Точно не є соціологічними дослідженнями опитування, які проводяться на телепередачах у прямому ефірі, на інтернет-сторінках окремих видань чи груп у соцмережах. Чому? Бо вони наперед відображають думку лише цільової аудиторії цієї передачі, цього каналу чи такої сторінки. Відповідно, таке дослідження не може бути репрезентативним, і воно аж ніяк не є науково обґрунтованим.

Пропоную власний мінімальний набір для критичного аналізу. Читаючи рейтинги, дайте собі відповіді на такі запитання:

Хто здійснював дослідження? Ця інформація має бути обов’язково. І тут відразу є шанс перевірити, чи існує взагалі така організація, чи вона здійснює соціологічні дослідження і яку вона має репутацію. Це «метелик-одноденка» чи дослідницький центр із багаторічною історією, що цінує власну репутацію, а не лише швидкі прибутки.

Хто замовив дослідження? Ось тут часто вникатимуть проблеми. Тому що часто комерційна таємниця щодо інформації про надання послуг дає право не оприлюднювати замовників. Окрім того, часто замовником виступає якась невідома громадська організація, яка запросто може бути підставною.

Хто є в рейтингу? Якщо при проведенні соціологічного дослідження було запропоновано обмежений перелік кандидатів, і «раптом» виявляється, що відсутній один з лідерів… Або ж певна політична сила представлена 2-3 кандидатами, а інші — лише по одному, то, відповідно, підтримка респондентів буде розпорошена між цими 2-3 і для кожного зокрема виявиться нижчою. Цікаво, що опитування в цьому «виборчому сезоні» розпочались задовго до початку виборчої кампанії і, відповідно, до переліку кандидатів потрапляли різні особи; деякі з них, зрештою, і не зареєстрували своїх кандидатур.

Яка похибка дослідження? Якщо кандидат набирає припустимо 15% голосів, а допустима похибка +/- 3%, то домалювати або недомалювати ці 3% окремі ЗМІ вважають цілком допустимим. Одному домалював, іншому — ні, і ось тобі розрив у 6% при рівних результатах. Михайло Міщенко, заступник директора соціологічної служби Центру Розумкова, зауважив, що «маніпулятивними можуть бути як завищені, так і занижені рейтинги».

Хто публікує рейтинг? Якщо це наперед відомий розповсюджувач фейкових новин і рейтинг виринає лише у цьому виданні — малоймовірно, що він є вірогідним. Як правило, рейтинги соціологічних  інституцій з доброю репутацією оприлюднюються в багатьох джерелах інформації, також і з різними політичними векторами.

Коли було проведено дослідження і коли оприлюднено результати? Що більший розрив між цими датами, то менш актуальною є інформація. Часто застарілі рейтинги використовуються з маніпулятивною метою. Рейтинг достовірний, справді колись такі дні були, а на датах «можна» не акцентувати увагу. Подекуди така розбіжність пов’язана з рішенням замовника соціологічного дослідження і метою — не для встановлення актуальної ситуації, а, наприклад, як статистичний матеріал для подальших наукових досліджень.

Пригадався мені жарт про середню температуру по лікарні.  36,6С, двоє померли, у п’ятьох — гарячка. Адже навіть найбільш об’єктивне і науково обґрунтоване дослідження лише частково відображає реальність. Потенційно поза увагою можуть залишитись певні соціальні групи — внутрішньо переміщені особи, військові в зоні ООС, криміналітет, інтелектуальна еліта.

Окрім того, суспільна думка є динамічною. Певні події на кшталт томосу чи вибухів на військових складах, поява нового кандидата чи відмова від участі в перегонах когось із «рейтингових» персон, коливання курсу гривні і ще багато різноманітних чинників можуть вплинути на сприйняття дійсності суспільством. Найдосконаліше соціологічне дослідження відображає ситуацію тільки тут і тепер – на момент його проведення і лише в середовищі опитаних.