Яка правильна позиція під час Меси? Коли треба робити знак хреста?
Про жести під час Літургії можна писати багато. Однак найбезпечніше дати слово документу, який має впроваджувати нас у Літургію. На початку Месалу, тобто головної літургійної книги, якою користуються під час Святої Меси, є Загальний вступ до Римського Месалу. Ось що написано в ньому щодо жестів на Літургії:
«Жести і постави тіла, як священика, диякона та міністрантів, так і вірних мають бути спрямовані на те, щоб усе літургійне богослужіння відзначалося красою і шляхетною простотою, а значення його окремих частин було повністю прозорим і участь кожного ставала легшою. Тому потрібно звернути увагу на положення, які містяться в цьому Загальному вступі й передані в традиційній практиці римського обряду. Вони мають на меті більш загальне духовне благо Божого люду, ніж заспокоєння смаків або думки приватних осіб. Дотримання всіма учасниками однакових постав тіла — це знак єдності членів християнської спільноти, зібраних на відправі Святої Літургії, бо вони виражають і формують духовні переживання учасників».
Ознайомтеся з найважливішими позами і жестами, яких вірні мають дотримуватися під час Святої Меси.
1.Знак хреста
Знак хреста є визнанням віри в Триєдиного Бога — Отця, Сина і Святого Духа. Ми робимо його під час Літургії в двох моментах: на самому її початку та на закінчення під час благословення (робимо великий знак хреста на чолі, грудях і плечах).
2.Позиція сидячи
Позиція сидячи з’явилася в Літургії досить пізно. Її впровадили під впливом протестантських спільнот. До того часу в Літургії використовували тільки позиції стоячи та навколішках. Сидіти під час богослужіння дозволялося тільки духовенству.
Загальний вступ до Римського Месалу каже: «Вірні сидять під час читань перед Євангелієм і респонсорійного псалма; під час проповіді та приготування Дарів, а також — залежно від обставин — коли зберігається свята тиша після Святого Причастя».
3.Позиція стоячи
Позиція стоячи — це основна позиція на Літургії. Вона є знаком радості відкуплення, а також свободи. Означає готовність до дій і зустрічі з Господом, який надходить.
Загальний вступ до Римського Месалу (ЗВРМ) каже: «Вірні стоять від початку співу на вхід або від початку входу священика до вівтаря і до колекти включно; під час співу “Алілуя” перед Євангелієм; під час читання Євангелія; під час визнання віри і вселенської молитви; від заклику “Orate fratres” (“молімося, браття”) перед молитвою над Дарами і до кінця Святої Меси, з винятками, які будуть перераховані нижче».
4.Биття в груди
Це знак покаяння і жалю за гріхи. Деякі інтерпретації кажуть, що цей жест має пробудити наше «спляче» сумління. Ми робимо його під час акту покути, промовляючи слова: «Моя провина, моя провина, моя дуже велика провина».
5.Знак миру
У знакові миру, як пише ЗВРМ, «Церква просить про мир і єдність для себе та всієї людської родини, а вірні, перш ніж прийняти Пресвяте Таїнство, демонструють взаємну любов і сопричастя, які тривають у Церкві». Далі Вступ визначає: «У спосіб, згідний з постановою Конференції Єпископів, усі передають один одному знак миру, єдності та любові. Під час знаку миру можна мовити: “Мир Господній нехай завжди буде з тобою” або “Мир із тобою”, на що відповідається: “Амінь”». «Однак знак миру належить передати тільки тим, що знаходяться найближче».
6.Три хрестики: на чолі, вустах та грудях
Накреслення знаку хреста на чолі, вустах і серці означає, що Слово, яке я слухаю, освячує мене, робить блаженним. Це також заклик до віри в почуте Слово, яке має силу зробити мене блаженним, тобто щасливим. Ми робимо цей знак перед читанням Євангелія.
7.Позиція навколішках
Позиція навколішках виникла ще на початках християнства. Це знак прославлення Бога, а також воно має покутне і благальне значення. У перші століття християнства ця позиція була заборонена в неділю й увесь Великодній період.
Загальний вступ до Римського Месалу каже: «Якщо не перешкоджає стан здоров’я, тіснота або присутність великої кількості учасників чи інші поважні причини, вірні стоять навколішках під час консекрації. Ті, хто під час консекрації не вклякають, нехай роблять глибокий поклін, коли священик після консекрації стає навколішки», а також в іншому місці: «Там, де є звичай, що вірні стоять навколішках від закінчення акламації “Святий” аж до кінця Євхаристійної молитви та перед Святим Причастям, коли священик каже: “Ось агнець Божий”, — цей звичай зберігається».
фінансово.
Щиро дякуємо!
