Ви, мабуть, знаєте цей метод як «Боже читання». Але Lectio divina — це не побожна практика. Це — торкатися Слова вустами; це — інтимна розмова з Тайною; школа містичної єдності з Богом.
Lectio divina — одна з найстаріших практик, яка бере початок ще від часів Отців Пустелі й становить базу всіх видів духовності, яка тільки є в Церкві. Вона ґрунтується на одному зі стовпів нашої віри: Святому Письмі. В принципі, більшість молитовних методів можна звести до lectio divina і в більшості формаційних рухів така модель присутня. Це «Боже читання» протягом віків християнства збагачувалося в Церкві. Однак я хотів би представити класичну, найбільш оригінальну і первинну модель lectio divina, не змінену жодною духовністю, орденом чи формаційною школою, тим чи іншим святим.
Lectio divina складється з чотирьох етапів:
1.lectio (читання);
2.meditatio (роздуми);
3.oratio (молитва);
4.contemplatio (споглядання).
Lectio divina чудова — що далі йдеш кроками цієї молитви, то менше відомо. Це, зрештою, добрий сигнал у молитовних методах: якщо, рухаючись у чомусь далі, щораз менше розуміємо, — тим більш імовірно, що щось зроблено не так, як треба. А це означає, що цей метод, починаючи від справ приємних, які нас захоплюють, відриває нас від звичайних речей і скеровує в напрямку невідомої реальності. Бо Бог — це дійсність, якої ми не знаємо.
Хто такі Отці Пустелі?
Це одна з перших формацій, яка виникла, коли Церква ще діяла за «малоструктурним» принципом. Звісно, вже були єпископи, пресвітери і парафії (які називалися громадами, бо громадили християн у певному місці), але не було жодних орденів, клерикальних рухів чи церковних організацій. Саме тоді, на початку ІІ століття, знайшлися люди, які захотіли не лише жити по-християнськи в містах чи спільнотах братів, а присвятити себе тільки й виключно пошукам Бога. Оскільки вони не могли повністю посвятитися молитві в місті, то де шукали? Поза містом.
Перші Отці походять із Єгипту, а там поза межами міст — пустеля. Насправді немає значення в географічному сенсі, яка це територія: ідеться про безлюдне, відокремлене, порожнє місце, де той, хто шукає, залишається сам. Вважають, що першим пустельником був святий Антоній, покровитель усіх пустельників. Він, коли ще був невіруючим, проходив повз відчинені двері храму і почув, як читали Євангеліє про юнака, який відійшов засмучений після слів Ісуса: «Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною». Святий Антоній як почув — так і зробив. Продав усе, що мав, пішов у пустелю і залишився там до кінця життя. Поступово до нього стали сходитися перші учні та послідовники; зрештою це розвинулося в широкий рух і з часом перетворилося в перше чернече згромадження і монастирі.
Пустельник, виходячи у пустелю, мав прийняти певний шлях шукання Бога. Оскільки шукання становило єдину мету його життя, то він не міг шукати Бога абияк, тільки якось. А зважаючи на те, що, виходячи у пустелю, він залишав усе і єдиною річчю, яку він мав, було Святе Письмо, то його шляхом було читання Божого Слова.
По суті, життя пустельника складалося з двох речей:
1.праці (щоб вижити) — тобто там був маленький город, на якому порався пустельник, щоби мати що їсти;
2.читання Святого Письма.
І коли до отця-пустельника приходив новий учень і казав йому: «Отче, ти — мудрець, який шукає Бога, навчи мене, як шукати Бога», то — якщо почитати будь-які сентенції Отців Пустелі — відповідь завжди проста: «То візьми Святе Письмо, вивчи його напам’ять і поселися біля мене». Звідти пішов цей молитовний метод. Із такої відправної точки, в якій людина не має нічого, крім Божого Слова, а воно таке добре, що немає нічого кращого за Святе Письмо. Це джерело джерел, на якому можна побудувати свою молитву.
Читайте також: Lectio divina
Вступні принципи
- Відправна точка: треба знайти 30 хвилин протягом дня. Це мало, але принцип простий: благодать менше, ніж за 30 хвилин, не діє. Серйозно. Не можна молитися менше. Що це взагалі… півгодини? Якась незручна кількість. Це дуже мало. Менше вже не можна. Немає жодного раціонального, змістовного способу молитви, який можна реалізувати за сім хвилин. Стільки триває коротка спонтанна молитва. Розширена. Якщо хтось хоче молитися такою молитвою — будь ласка, це побожна молитовна форма, але не справжній шлях молитви.
- Аскеза, тобто звільнитися від речей, які заважають зосередитися. Отці Пустелі радять створити умови навколо молитви, такий захисний бар’єр. Зробіть 15 хвилин перерви. Заспокойтеся. Нехай те, що привертає вашу увагу, відійде.
- Піст. Безумовно, не варто молитися з повним животом. Приступаючи до молитви, треба бути трохи голодним. Тоді наш голод пробудить прагнення Божого Духа. Але, знову ж таки, йдеться про деякий легкий голод, а не стан, в якому ми тільки й думатимемо, що би з’їсти.
- На початок — молитва. Перед молитвою… треба помолитися. Коротко, своїми словами, просити Святого Духа про дві речі: щоб відкрив нас, а потім — щоб відкрив Святе Письмо. Нехай відкриє таємниці, там приховані. Бо, як віримо, в Святому Письмі промовляє сам Бог, а глибини Бога проникає лише Божий Дух. Отже, якщо хтось має нас впровадити в те, що думає Бог і що є в цій книзі, — то це може зробити тільки Той, хто Його наповнює. Тому єдиний спосіб змістовного читання Божого Слова полягає в тому, що це сам Святий Дух нам його читає. Якщо іншу книжку можна прочитати самому, то Святе Письмо неможливо прочитати без Божого Духа.
Читайте також: Як молитися Божим Словом? 6 практичних порад
Lectio
Що читаємо? Читаємо Святе Письмо. Це означає: Святе Письмо. Не коментар до Святого Письма, ні чиюсь чудову інтерпретацію, а тільки саме Святе Письмо. Це єдиний текст, яким ми користуємося.
Що це за книжка? Не така, яку можна просто взяти і читати.
Маємо сьогодні таку проблему: ми читаємо бездумно, імпульсивно, поверхово. Ми так навчилися. Беремо газету, заходимо в інтернет і читаємо заголовки. Якщо заголовок цікавий, читаємо також початок тексту. Якщо цікаво, читаємо трохи далі. Але якщо виявляється, що текст на кілька сторінок і треба його прокрутити мишкою аж додолу, то кінець уже залишаємо. Це можна перекласти на всі інші аспекти життя. Читаємо через враження, відчуття, особистий досвід; але так прочитати Святе Письмо не вдасться.
Ні.
Мусимо перейти до зовсім іншого типу читання. Lectio — це лекція, тобто щось, що треба вислухати, а не відчути якимось чином.
Коли розпочинаєте lectio divina, то маєте сісти біля «Дивної книжки» й усвідомити, що приступаєте до читання не тексту, а Письма.
Як читаємо? За принципом lectio continua. Так само, як під час Святої Меси, коли читаємо Письмо маленькими фрагментами, по черзі, цілий рік. Виберіть книгу і почніть читати її від початку до кінця — не зважаючи на те, що з вами діється, який у вас стан і що ви переживаєте. Чому? Бо це не ви маєте вибирати собі фрагмент за настроєм, а Слово Боже, незалежне від ваших емоцій, саме вирішує, як вас повести.
Способи, які допомагають у читання Святого Письма:
- читання вголос — метод, відомий хоча би з Євхаристії. Він добрий не лише тому, що допомагає нам зосередитися. Отці Пустелі радили «читати вголос пошепки», бо це — відповідний спосіб розмови з Тим, хто має якісь таємниці. А Бог — це Таємниця. Маємо торкатися Слова губами.
- запам’ятовування — не просто заучування напам’ять, а зосередженість на тексті. Варто прочитати окремий вірш і відтворити його собі в пам’яті, повторити кілька разів.
- переписування — колись кожному учневі давали завдання переписати все Святе Письмо. Коли не можете зосередитися, перепишіть хоча б одне-два речення.
- підкреслювання — також допомагає запам’ятати: при повторному читанні виділений фрагмент легше входить у пам’ять.
- багатократне читання — буквально: по колу. Non stop.
- слово-ключ — знайдіть фундамент і запитайте, про що йдеться в цьому Євангелії. Об’єктивно. На цьому етапі мають значення не ваші враження, а головна думка фрагменту: що Бог каже? Про що повідомляє?
Не переймайтеся, якщо це здається вам складним. Святий Григорій колись сказав, що Святе Письмо росте разом із тим, хто читає. Тому Отці Пустелі любили повторювати початківцям слова Ісуса до Петра: «Ти зараз цього не розумієш, але колись зрозумієш».
Meditatio
Як проводити біблійну медитацію? Маємо попередньо «відредагувати» вибраний фрагмент. Щоб зобразити цей процес, Отці Пустелі користувалися уривком із Книги Приповідок (Прип 6,7-8). Маємо там текст про мурашок і бджіл, і він найкраще показує, що таке медитація:
1.Мурашка, яка збирає, — і, як каже Письмо, — дуже мудра, що так збирає. Тому треба наслідувати її у збиранні. Читаємо ще раз наш текст — цього разу емпірично, пробуючи вихопити окремі слова, які найбільше нас зачіпають, які стосуються безпосередньо нас, нашої актуальної ситуації.
2.Бджола, яка збирає нектар, несе його до вулика і там перетворює на мед (цього речення немає в наших перекладах, але є в Єрусалимській Біблії, яка ідеально підходить для щоденного читання). Як перекласти це на мову медитації? Беремо слово і розминаємо, пережовуємо його в собі так, щоб воно тривало. Отці називали це ruminatio — перетравлювання Божого Слова через його постійне повторювання. Якщо зберігатимемо ці слова в серці, як Марія, то можемо бути впевнені, що Божий Дух зробить в нас мед.
Яким чином?
Syncrisis — якщо будемо перебувати в цьому слові, то воно зробить у нас кризу, тобто конфронтуватиме з тим, що в нас недосконале і виступить проти цього.
Oratio
До цього часу говорив Бог. Тепер час на нашу відповідь, тобто молитву. Цей метод тому вважається серед інших привілейованим молитовним шляхом Церкви, бо в нас молиться Слово Боже. І ми знову надаємо першість Слову, а не собі: це воно провадить нас далі. Власне, ніколи не відомо, якої форми набере наша молитва. Можливо, це буде молитва визнання — визнаєте перед Богом, що в вас зробило це слово. А може, молитва хвали — прославляєте Господа і дякуєте Йому. Просите або пробачаєте — немає правил.
Contemplatio
Повна невідомість. Може відбуватися щодня, а може — раз на два роки.
Але якщо будете вірними читанню, то точно настане день, коли після своєї молитви (саме тоді, коли вам здаватиметься, що ви її вже закінчили) нікуди не рухаєшся. І раптом виявляється, що стоїш перед Ним. Про цю частину кожний Отець Пустелі, святі та містики пишуть по-різному, бо Бог торкається кожного інакше.
Цей термін можна перекласти як: con — з і templum — храм, а також безмежний горизонт небес — тобто перебування з усім Божим створінням. Раптом бачиш усе Його поглядом і це тебе захоплює.
Одне точно — це стан, за яким ви сумуватимете.
Бо lectio divina — це не побожна практика. Це школа містичної єдності з Богом. Така прекрасна, що абсолютно непередбачувана. Але оскільки вимагає дисципліни, послідовності, величезного зосередження, відкритості, працьовитості й терпеливості, Отці Пустелі заохочують до неї словами з Книги Приповідок:
«Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш? Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати, і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!…»
Це відбувається, коли лінуємося молитися: бідність і жебрацтво.
Читайте також: 7 способів медитації. Ігнатіанська медитація
фінансово.
Щиро дякуємо!
