Роздуми над Першим читанням на суботу VI тижня Звичайного періоду
Брати! Віра є підставою для речей, яких сподіваємось, доказ речей невидимих. Нею були засвідчені стародавні. Вірою розуміємо, що віки були створені Божим Словом, так що з невидимого постало видиме.
Вірою Авель приніс Богові кращу, ніж Каїн, жертву, якою засвідчено, що він праведний, бо про його дари засвідчив Бог; нею він і після смерті промовляє.
Вірою Енох був перенесений, щоб не побачити смерті; і його не знайшли, тому що Бог його переніс. Адже перед перенесенням було засвідчено, що він догодив Богові. Без віри неможливо догодити Богові. Тим, які приходять до Бога, треба вірити, що Він є і що винагороджує тих, які Його шукають.
Вірою Ной, одержавши об’явлення про те, чого ще не бачив, зі страхом зробив ковчег для спасіння свого дому, чим осудив увесь світ і став спадкоємцем тієї праведності, що походить з віри.
Євр 11,1-7
Несподівано цикл читань із Книги Буття переривається — і ми читаємо уривок із Послання до євреїв, у якому згадуються деякі персонажі з перших 11 розділів першої книги Біблії. У тих людей була віра, що вирізняла їх з-поміж інших і залишила живою пам’ять про них.
Наприклад, Авель — його віра «і після смерті промовляє». Його життя було коротким, а смерть — трагічною. Але він і далі промовляє. Віра зробила його безсмертним. Бо вона відкриває нові горизонти. Відкриває перед нами вічність. Віра — погляд у невидиме, що перевершує всі видимі речі.
Господи, зміцни мою віру!
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія
фінансово.
Щиро дякуємо!
