Роздуми про зв’язок між християнською та буддійською містикою — від о.Томаша Шпідліка (1919-2010), чеського кардинала, єзуїта, фахівця з православ’я, історика духовності християнського Сходу.
В останні роки великими кроками посувається релігійний іренізм («примиренство» — прим. пер.). Прості люди кажуть, що Бог — один, ну то чому релігії мать бути різні? А якщо вони різні через різну історичну еволюцію, то чому їх не оцінювати однаково?
Ця тенденція має також певні позитивні аспекти. Екуменізм Католицької Церкви старається помічати в інших віруваннях те, що відповідає нашому Credo і могло би стати основою для діалогу, а тим самим посприяти єдності Церков. Однак справжній екуменізм — це протилежність релігійній байдужості. Належне цінування того, що цінне в інших, не повинно применшувати переконання в безсумнівності нашої віри, зосередженої на особі Ісуса Христа, Бога і Людини.
Може, варто тут поділитися одним особистим спогадом. Колись у Теологічному інституті в Римі після лекцій у мене був несподіваний візит. Відвідала мене одна дама середнього віку, азіатського типу вроди. Вона представилась як буддійська монахиня, що повертається зі Швейцарії, де займалася порівняльним вивченням «релігійних явищ». Бувши проїздом у Римі, вона якраз хотіла подискутувати зі мною про зв’язки між містикою християнства та містикою буддизму. Тема, звісно, мені видалася цікавою, і ми стали розмовляти.
Я розпочав її, представляючи схему сходження на гору Синай, гору Кармель чи будь-яку інші гору — як поступовий підйом до любовного екстазу в Бозі. Був здивований, коли моя співрозмовниця представила мені дуже схожу схему, що походить із буддійської традиції. Отож постало питання: чи є в нас ще спільні символічні схеми? Коли я розповідав про вчення св.Євагрія стосовно способів звільнення від часткових концепцій, щоб ухопитися за Бога як чисте світло, буддистка всміхнулася, кажучи, що такі зусилля добре їй знані з японської релігійної літератури. І тоді вона поставила принципове запитання: яка відмінність між християнською та буддійською молитвою?
Потім я запитував її. «Коли ви молитеся — яку мету собі визначаєте, що хочете осягнути?» — «З’єднання з богом», — була відповідь. Чуючи це, я міг тільки притакнути на знак підтвердження згідності наших поглядів. Тому я поставив наступне, більш тонке запитання: «Чи в цьому житті хтось із вас уже осягнув оцю жадану повну єдність із Богом?» Її відповідь була прекрасна: «Це прагнення всіх людей, але в цьому житті ще ніхто ніколи не осягнув повної єдності з Богом». Тоді я відповів: «Однак ми, християни, віримо, що в особі Ісуса Христа людина і Бог з’єднані досконалим чином, і завдяки цьому цю прірву подолано. Тому, щоб і ми могли її подолати, ми молимося через Ісуса Христа, нашого Господа. Саме в цьому полягає принципова відмінність між християнством та іншими релігіями».
Буддійська монахиня обіцяла мені подумати над цими словами. І це має зробити кожен. Християнство — це не просто релігія, сповідники якої вірять у Бога і стараються з Ним єднатися. Вона є об’явленням Бога, який став Людиною. Ми віримо в Бога-Людину і в усе, що з цього випливає: Бог став Людиною, щоб людина могла обожествитися. Це єдине у своєму роді визнання віри характерне саме для нас, християн. І тому християни можуть визнавати своїми всі справжні людські цінності, наявні також і в інших релігіях, залишаючись водночас переконаними у винятковому характері своєї віри, через один ні з чим не порівнюваний факт, що перебуває у центрі історії: факт, що Бог став тілом і оселився поміж нами (див. Йн 1,14).
До певної міри в усіх релігіях наявне усвідомлення дистанції, що відділяє світ людей від Божого світу. Тому уявляють посередника, людину чи якусь вищу істоту, яка перебуває між нами та небом. Для християн таким заступником є Ісус Христос (див. 1Тм 2,5). Однак не тому, що Він «став посередині, між Богом та людьми», а тому, що Він належить до обох світів, будучи водночас Богом і Людиною. Святий Григорій Назіанзин запитував, яким чином усе, що існує, може бути гармонійно поєднане, якщо окремі категорії дійсності так сильно різняться між собою. Є матерія, матеріальний світ, але водночас є світ духовний. Зрештою, ми віримо, що є божий світ, поза нашим космосом. Однак Творець осягнув єдність у спосіб надзвичайно витончений: Він створив людину, яка тілом належить до матеріального світу, а душею — до нематеріального. Саме так був збудований поміст над першою прірвою: людина єднає матеріальний і нематеріальний світи. Особа Христа, який є Бог-Людина, творить другий міст, єднаючи землю з небом. Отож Він, як каже св.Максим Ісповідник, становить центр, у якому сходяться всі промені всесвіту.
Уривок із книжки «Чи ти знаєш Бога Отця, Сина і Святого Духа?». Томаш Шпідлік SI, вид-во PROMIC, 2019. Переклад CREDO за: Wiara
Фото: MATTHEW FEARNLEY