Поради

Основні етапи батьківства

19 Березня 2019, 12:20 1281

Я був дуже спантеличений, коли розповідав другові про своїх дітей та мимоволі сказав, що перед роботою буджу сина. Товариш перебив мене: «Зачекай, а скільки Андрієві років? Невже він не може наставити будильник?»

Ми обоє добре знали, що Андрієві шістнадцять. У мене не було відповіді на запитання товариша. Я почувався лисим чоловіком, якого запитали, навіщо ти носиш гребінець у кишені. Ми з дружиною дотримувались такої моделі поведінки з того часу, коли народилися наші діти. Та я збагнув, що ці звички тепер є недоречними, пише Інформаційний ресурс «Сім’я».

Саме тому ми вирішили звертати більше уваги на різні етапи батьківства та виявити, що варто змінити у нашій стратегії виховання молодшої доньки та сина-підлітка. Проаналізувавши це, ми трансформували наш підхід до виховання та зуміли краще підготувати дітей до самостійного життя.

 

Етап перший: керівник

У перші роки життя дитини батьки роблять усе для неї: годують, купають, одягають в чистий одяг, заколисують. Вони виконують функцію доброзичливого керівника, який дає вказівки та допомагає із їхньою реалізацією. Мама й тато знайомлять малюка із зовнішнім світом. Вирішують, куди ходити із ним на прогулянку, з ким обмежити спілкування, а з ким, навпаки, бачитись ледь не щодня.

Цей етап батьківства покликаний допомогти люблячим батькам у зростанні дитини від дисципліни до самодисципліни.

Мама й тато постійно послуговуються словами «Так, тому що…», «Ні, тому що…». Батьки не тільки критикують чи сварять дітей, а намагаються пояснити їм причину заборони того чи іншого їхнього бажання.

Перефразовуючи вислів Святого Письма, «хто щадить різки, ненавидить сина; хто ж його любить, той завчасу карає» (Прип 13,24) йдеться про те, що дітей потрібно любити, повчаючи їх.

 

Етап другий: тренер

Коли наші діти були ще маленькими, дружина почала передавати їм свої знання та навички. Вона навчала їх звечора підбирати одяг, аби вранці швидше збиратися в садочок чи школу. Вчила куховарити: спершу готувати пластівці з молоком чи йогуртом, далі залучала до приготування більш складних страв.

З огляду на мій нестабільний графік на роботі, мені зрідка вдавалось займатись вихованням дітей. Але на вихідних чи під час відпустки я розповідав їм про особливості роботи, що таке заробітна плата, пояснював важливі суспільні речі. В ігровій формі я навчав дітей проходити співбесіду, працювати, кар’єрно зростати та зрідка навіть звільняв із роботи.

 

Приміром, спершу вони поливали квіти, які росли на клумбі біля будинку, згодом допомагали полоти бур’ян. Незабаром дітям вже не потрібно було нагадувати поливати квіти, вони самостійно відповідали за цей аспект хатніх справ.

Ідея зводилась до того, щоб не тільки навчати дітей поратись по дому, але й заохочувати їх до зростання від допомоги батькам до самостійного керівництва.

Ми часто намагалися допомогти прояснити дітям наслідки їхнього вибору, а не просто нав’язували свою модель поведінки. Ми послуговувались словами «Ти радше зробив би це….чи щось інше?» Очевидно, ми не підштовхували їх до чогось неправильного чи некорисного; ці слова були інструментом, який допомагав отримати досвід у прийнятті власних рішень.

 

Етап третій: радник

Рано чи пізно батьки перестають відігравати найбільший вплив на життя дитини. Якщо ви ще не досвідчили того часу, вам все одно його не уникнути.

Цей етап батьківства покликаний допомогти люблячим батькам у зростанні дитини від залежності до незалежності.

Він відбувається переважно в підлітковому віці, коли син чи донька вже розуміє багато речей та може відрізнити, де правда, що правильно та справедливо.

Більшість батьків продовжують виховувати підлітків так само, як виховували їх в ранньому дитинстві чи молодшій школі. Коли діти починають відокремлюватись від сім’ї, ми перешкоджаємо їм у цьому так, ніби прагнення незалежності це неправильно. Насправді, ж це саме те, що потрібно підліткам. Ми повинні заохочувати їх до самостійності та скеровувати у правильному напрямку.

Найважливіші слова, які в цей час можуть сказати батьки своїм дітям: «Це рішення ти можеш прийняти самостійно».

Коли діти просили дозвіл на те чи інше їхнє бажання, ми часто запитували їх, а яке рішення вони б прийняли, якби ми надали їм можливість вирішити самостійно. Ми закликали їх бути відповідальними за свої дії.

Ми пропонували їм можливі варіанти та попереджали про, ймовірні, наслідки неправильних рішень. Та все ж залишали їм можливість обрати найкращий на їхню думку варіант. Звісно, ризик неправильних рішень був великим. Вони часто помилялися, але з часом навчилися обирати найкращий варіант.

 

Етап четвертий: консультант

Жодні слова не можуть описати переживання батьків, діти яких розпочинають навчання в університеті чи іншому вищому навчальному закладі. Це не просто на різних рівнях, але легше прийняти, якщо мама й батько коректно виконували свої батьківські обов’язки на трьох попередній етапах батьківства.

У цей час батьки виконують здебільшого роль консультанта, людини, яка готова вислухати, допомогти та порадити тоді, коли дитині це потрібно.

Як Соломон, який писав: «Мій сину, будь розумний і радуй моє серце, щоб я знав відповісти тому, хто мене ображає» (Прип 27,11)». На цьому етапі батьки мають молитися за дитину, підтримувати її, вірити у неї та допомагати, якщо виникне така потреба.

Кожен період батьківства має певні виклики, але останній — найскладніший. У цей час рідним потрібно усвідомити, що дитина виросла і її потрібно відпустити. Майже двадцять років батьки виконували різні ролі в житті дитини. Вони були керівниками, тренерами, радниками. Продовження будь-якої з цих ролей лише спровокує конфлікт та, ймовірно, стане поштовхом до руйнації взаємин.

Що ми зробили, коли настав цей час? Підібрали слова, які допомогли якнайкраще підтримувати контакт із нашими дітьми: «Дайте нам знати, якщо буде потрібна наша допомога». Це дозволило нам підкреслити ще раз те, що ми завжди відкриті до наших дітей, але також поважаємо їхню незалежність.

Ви стикнетесь із тим, що періоди батьківства не мають чітких часових рамок, вони часто накладаються один на одного.

Зрештою, різні діти потребують індивідуального підходу в переході від одного етапу дорослішання до іншого. Та важливо розуміти, що батькам потрібно бути гнучкими, дітей не можна виховувати однаково, коли вони навчаються в молодшій школі й коли доросли до підліткового віку.

Будьте поряд із ними на усіх етапах дорослішання, інколи помиляйтесь, інколи навчайтесь разом. Поважайте їхню незалежність, але покажіть, що ви завжди чекаєте на них та готові прийти на допомогу.

 

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: