7 квітня 2019 року, на свято Благовіщення Пресвятої Богородиці за східним календарем та водночас у день смерті блаженної Йосафати Гордашевської, в Генеральному домі Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в Римі та в усіх спільнотах сестер-служебниць (УГКЦ) по всьому світі молитовно розпочався Рік блаженної Йосафати.
Центральні святкування 100-літнього ювілею переходу Блаженної до вічності відбудуться в Римі 5 вересня. Цього дня о 15.00 буде відслужена Архієрейська Божественна Літургія, яку очолять Блаженніший Святослав Шевчук та єпископи Синоду УГКЦ.
Самі ж черниці зазначили, що розпочинають Рік ушанування пам’яті Блаженної молитвою, яка поєднає усіх сестер Згромадження в усьому світі: молитва триватиме сім діб безперервно — по одній добі в кожній провінції.
Перше чинне жіноче згромадження УГКЦ
Цьогоріч виповнюється століття від дня смерті блаженної Йосафати Гордашевської — засновниці першого активного жіночого згромадження в УГКЦ. Також відзначається 150-ліття від дня її народження. Вона — не тільки засновниця першого «активного» (чинного) жіночого монастиря УГКЦ і «захоронок» (дитячих дошкільних закладів), але також опікунка жіноцтва.
Михайлина Гордашевська народилася в міщанській сім’ї у Львові, де крім неї було ще шестеро сестер і двоє братів. Через матеріальну скруту вона не змогла продовжити навчання у школі й пішла спершу на фабрику скла, згодом працювала гаптувальницею. Змолоду Михайлина вільний час проводила в молитві, або ж навчаючи катехизму дівчат, із якими працювала, чи займаючись іншою харитативною працею.
У 18 років вона взяла участь у реколекціях, які провадив о.Єремія Ломницький ЧСВВ, який став її духовним провідником. Михайлина відчувала велике прагнення до чернечого життя. Вона тричі приватно складала обіт чистоти, а 1891 року звернулась до о.Єремії з проханням допомогти їй вступити до сестер-василіянок — єдиного на той час в Галичині українського жіночого монашого чину.
Уже в той час о.Єремія виношував ідею створення в УГКЦ активного жіночого згромадження та запропонував Михайлині бути першою сестрою в ньому. У 1892 році Михайлина перебуває декілька місяців у римо-католицькій спільноті сестер-феліціянок , щоб навчитися активного чернечого й апостольського життя, а вже через два місяці вона прийняла облачини, взявши ім’я Йосафата.
Тож разом з о.Єремією Ломницьким та о.Кирилом Селецьким вони заснували на Сокальщині першу жіночу чернечу спільноту, яка була покликана до апостольської праці серед людей — Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Отець Єремія запропонував створити згромадження, яке би було ближче до народу, щоб туди могли вступати дівчата з бідних сімей. Згодом, священики збудували сестрам дім у селі Жужелянах на Сокальщині.
Сестри зі своїм народом
За словами с. Софії Лебедович, с. Йосафата по-іншому бачила підхід до виховання дітей, молоді, комунікації з жінками. Молода черниця старалася йти вперед в цьому напрямку і вести за собою сестер: «Вона відкривала захоронки, посилала сестер на навчання до Польщі на фребелівські курси (Фребель – відомий на той час педагог, який розробив новий метод праці з дітьми в дошкільних закладах), а також на медичні курси, щоб послужити людям, особливо по селах. Вона мала широке розуміння жіночого чернечого покликання».
Єпископи УГКЦ позитивно сприйняли діяльність нового активного жіночого Згромадження, бо плоди його праці одразу були позитивними. Сестри зайнялися маленькими дітьми, за якими не було кому наглядати. Разом з опікою вони давали їм освіту.
Отці Кирило Селецький і Єремія Ломницький, відомі просвітницькою діяльністю в галицьких селах, дбали про освіту селян. Провадивши по селах місії, вони зауважували, що люди щиро сприймають Боже слово, але «зерно падає в душі, а коли ми відходимо — вони його забувають». Тож вони вважали, що в УГКЦ є потреба жіночого згромадження, яке би працювало серед простого народу і підтримувало в ньому дух Божий.
Феномен сестер був і в тому, що вони займалися жіноцтвом, адже на жінок покладено багато обов’язків в оселі, у вихованні дітей. Вони збирали жінок і читали їм «Житія святих», вчили їх співати, гаптувати, вести господарство. У перші роки існування Згромадження (перше десятиліття) сестер вже налічувалося до 300.
Через десять років сестри-служебниці поїхали до Канади, Бразилії, щоб послужити українським мігрантам, які покидали свою батьківщину в пошуках кращого життя. Сестри їхали разом зі своїм людом і знали, що вже не повернуться.
с. Боніфатія Дяків, Генеральна заступниця Згромадження сестер служебниць Діви Марії (Україна)
Чудесне прибуття мощів
Монахиня Йосафата завжди молилася до Господа, щоби Він забрав її до себе тоді, коли вона буде найбільше приготовлена до цього. Ось як про це розповідає сестра Софія: «Вона померла на Благовіщення, яке є святом, коли Мати Божа сказала Господу “так”. Вона теж сказала Богові “так”, коли погодилася стати першою сестрою Згромадження, яке в той час ще не існувало».
Мощі блаженної Йосафати знаходяться в Римі в каплиці Генерального дому сестер служебниць (вул. Кассіа, 102), а з їх віднайденням також пов’язане справжнє чудо. «Мощі Блаженної були перевезені до Рима в листопаді 1982 року, в часи, коли в Україні УГКЦ була в підпіллі. Тоді наші сестри навіть не могли приїздити на капітулу… І тут у 1980-му році приїхав до Рима доктор Кучма, хірург із Польщі, який перед тим жив в Україні. У Римі в нього була родичка, с.Павла, до якої він приїхав, і, оглядаючи нашу каплицю, він запитав, а де ж наша засновниця», — каже сестра-настоятелька.
Сестри на те йому відповіли, що її останки залишились в Україні і неможливо їх перевезти. Він, прощаючись, пообіцяв черницям, що с.Йосафата до них ще повернеться. «Перебуваючи в Польщі, він пише лист до Брежнєва, Генерального секретаря ЦК КПРС, із проханням перевезти до Польщі тлінні останки нібито його тітки. І Брежнєв дозволив це, хоча і з перепонами. Коли розкопували її могилу, представники влади не знали, що вона була монахинею, а першим викопали нагрудний хрест, — продовжує розповідь черниця. — Тож вони запитали дідуся, що то є. Він повитирав, поцілував хрест і сказав, що в давні часи жінки носили такі великі хрести. Потім викопали вервицю (кілька зернят) й дідуся вони знову запитали, що це є. А він на те їм відповів, що то жіночі коралі. Пізніше комісія це все запечатала й потім перевезли мощі до Варшави».
Саме в той час із Рима приїхала до Польщі тодішня Генеральна настоятелька с.Францішка Библів. І черниці звернулися до єдиної на той час польської авіалінії з проханням перевезти мощі як ручну поклажу. «Усе дуже швидко відбулося. Купили квиток для цього багажу, адже він був тяжким, і вже наступного дня всі, хто міг, проводжали засновницю нашого Згромадження до Рима. О 12.00 годині літак відлетів і відразу після цього радіо оголосило, що Брежнєв помер. Це було справжнє чудо, бо вже наступного дня, з огляду на ці події, цього могло не статися», — міркує с.Софія.
У той час не існувало таких засобів комунікації, як сьогодні, сестри-служебниці не знали про те, що мощі їх засновниці вже в дорозі. У Римі в той час жила с.Пімена з України, 1932-го року народження. Напередодні їй наснився сон, в якому с.Йосафата їй сказала: «Я їду до вас». Вона вранці розповідала свій сон монахинями, а в обід вони довідалися, що мощі сестри Йосафати вже в дорозі до Рима.
У каплиці Генерального дому в Римі
27 червня 2001 року у Львові під час Святої Літургії у візантійському обряді за участю Папи Римського Йоана Павла ІІ Йосафата Гордашевська була проголошена блаженною.
Блаженніший Святослав висловив привітання сестрі Мирославі Яхимець, провінційній настоятельці Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, з нагоди 150-ліття народження та 100-річчя смерті преподобної матері Йосафати Гордашевської. Лист-привітання зачитали у Львівському органному залі, де проходила урочиста академія, присвячена преподобній Матері Йосафаті Гордашевській.
За словами Глави УГКЦ, своїм служінням і подвигом блаженна Йосафата дала життя цьому Згромадженню: «Завдяки її “так” Богові наша Церква втішається прекрасним Згромадженням, знаним в усьому світі ділами милосердя та молитвами. Сестри-служебниці прикладом свого життя стають першими катехитками та вчительками віри для дітей нашої Церкви. Через соціальні проекти вони являють цьому світові, так часто позначеному злобою і байдужістю, обличчя милосердного Бога».
Блаженніший Святослав також наголосив, що блаженна Йосафата є не просто добрим прикладом для наслідування, а й ревною молільницею перед Господнім престолом.
Хрест, буква «М» і три зірки… Такі символи розміщені на гербі Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Хрест означає, що сестри йдуть за Христом і в Ньому бачать Божу волю, літера «М» свідчить те, що черниці — доньки Марії, під Її покровом. Цікавим є тлумачення трьох зірок на гербі, які одночасно підкреслюють три монаші обіти (послух, чистота, убожество), три богословські чесноти (віра, надія, любов), три чесноти сестер-служебниць (тихість, покора, сестринська любов), три праці (виховання, піклування над хворими, дбання про красу в Божому храмі).
Руслана Ткаченко, Департамент інформації УГКЦ
Фото автора
фінансово.
Щиро дякуємо!
