Роздуми над Першим читанням на середу V тижня Великого Посту
…Седрах, Мисах та Авденаго у відповідь цареві Навуходоносорові сказали: «Ми не маємо потреби тобі на це відповідати. Коли Бог, якому ми служимо, зможе нас визволити з печі, розжареної вогнем, Він визволить нас, царю, й з твоєї руки, а коли ні, то нехай тобі, царю, буде відомо, що ми твоїм богам не служитимемо й золотій статуї, яку ти поставив, не вклонятимемось».
…Тоді Навуходоносор заговорив, мовивши: «Благословенний Бог Седраха, Мисаха та Авденаго, який послав свого ангела й визволив своїх слуг, які поклались на Нього і не послухалися царського наказу, а віддали своє тіло, аби не служити й не поклонятись ніякому іншому богові, крім свого Бога!»
Дан 3,14-20.46-50.91-95
І в Євангелії сьогоднішнього дня (Йн 8,31-42), і в першому читанні звучить одна тема — тема свободи. Троє юнаків стоять перед великим царем і з великою відвагою відповідають на його наказ поклонитися ідолам. Вони вільні від страху, вільні у відповідях, вільні у своїх діях. Вільні не в значенні робити те, що їм забажається.
Процитую вислів французького філософа Гюстава Тібона:
Людина не є вільною в тій мірі, в якій не залежить від нічого і від нікого: вона вільна в тій мірі, в якій залежить від того, що любить, і є невільником в тій мірі, наскільки залежить від того, що не може любити. Проблема свободи формулюється не в категоріях незалежності, але любові. Сила нашої любові визначає нашу здатність бути вільними.
Вони були вільними, бо любили Бога понад усе і всіх, навіть понад своє життя, понад страх перед смертю. Вони стали вільними від цього, бо захотіли бути залежними від Бога, якого любили з усього серця, з усього розуму, зі всіх сил. Так само був вільний Ісус.
Якщо хочемо бути вільними — маємо любити Того, хто нас робить вільними. Тоді не буде жодного страху!
фінансово.
Щиро дякуємо!
