Я не раз чув типові розповіді батьків про своїх дітей. Мене вражає, як багато сімей стикається зі схожими переживаннями та проблемами. Такі історії боляче ранять.
Про що йдеться?
Йдеться про хлопців та дівчат, які виховувались у християнських сім’ях, з дитинства відвідували богослужіння, ба навіть навчались у християнській школі. Раніше вони публічно визнавали свою віру, а сьогодні стверджують, що вони — агностики, духовні еклектики чи атеїсти. А близькі та родичі запитують себе: «Що ми зробили неправильно?»
Батьки, бабусі, дідусі та душпастирі пов’язують такі ситуації з психологічним явищем швидкого духовного вигорання, виснаження. Спілкування дорослих із підлітками на релігійні теми можуть бути дуже емоційними. Воно часто приносить смуток і розчарування батькам, які не розуміють, чому діти збайдужіли до традиційних практик християнського життя.
Сучасна молодь більш стримана у зовнішніх проявах своїх релігійних переконань, рідше відвідує християнські богослужіння, не переймається питанням приналежності до конкретної християнської конфесії.
Молодь, з одного боку, помічає та цінує у християнстві загальнолюдські цінності, гуманістичні принципи й харитативну діяльність на користь нужденних. З іншого ж — не поділяє традиційних практик релігійного життя, критично оцінює вчення Церкви, не погоджуються з моралізаторським осудом різних явищ.
Сучасне покоління характеризується вибірковим, ліберальним світоглядом, у якому немає місця для релігійного фундаменталізму, традиціоналізму, сліпого наслідування своїх попередників. Цінуються приклади релігійного життя, соціальні християнські проекти, свідчення про життя відомих людей-християн. Сьогодні молоде покоління бажає бачити реальний приклад християнського життя.
Молодь вірить в існування Бога, має певні уявлення про Божі заповіді, однак менше приділяє значення поглибленню знань про богословські, світоглядні питання.
Так, для багатьох релігійність — це особистий світогляд, питання їхнього приватного життя.
Християнський автор і служитель Джош МакДауел (США) передбачав руйнування морального і духовного життя молодого покоління ХХІ століття через скептицизм. Його передбачення справдилися. Він вважає, що сьогодні людські суб’єктивні емоції та почуття взяли верх над об’єктивними правдами віри та моралі.
Християнські душпастирі відзначають, що молоді люди відкриті до чесної, відвертої дискусії на релігійні теми. Вони не поділяють стереотипів старшого покоління про християнське життя.
Сьогодні я дедалі частіше зустрічаю молодих людей, які щиро шукають правду та релігійний досвід, базовані на особистих живих стосунках з іншими вірянами та Богом.
Молодь не цікавить книжне, богословське бачення релігійного життя.
Вона надає перевагу медитації, співу та спілкуванню, які дають швидкий результат у формі позитивних емоцій та глибоких почуттів. Тому це необхідно враховувати батькам і християнським служителям, які спілкуються з молоддю. Батькам не слід опускати руки чи впадати у відчай. Краще шукати нагоди для щирої бесіди з підлітками.
Пропоную використати подальші запитання для ініціювання діалогу про релігійне життя. З допомогою цих запитань можна краще зрозуміти дитину, з’ясувати її погляди, виявити її прагнення, скерувати пошуки, допомогти логічно розібратися з сумнівами. Ці запитання можна використати для бесіди на різні теми, підставивши їх замість слова «це».
1.У що тобі легко повірити? А у що важче? Що ти думаєш про це?
2.Чому тобі важко повірити у це?
3.Що, на твою думку, це означає?
4.Що ти маєш на увазі, коли кажеш про це?
5.Чи ти коли-небудь думав про це? Чи, на твою думку, це можливо?
6.Як, на твою думку, ти можеш відчувати свободу та безумовну любов Божу?
7.Чи хочеш ти, щоб ми разом спробували зрозуміти ці речі? Чи ці речі відповідають дійсності?
8.Чого ти боїшся, коли йдеться про довіру Богові, Божі заповіді тощо?
9.Які релігійні практики тобі допомагають? Які подобаються, а які ні?
Саме діалог із батьками та душпастирями допоможе віднайти нові підходи передачі релігійних цінностей молодому поколінню.
Інститут родини на подружнього життя
фінансово.
Щиро дякуємо!
