Роздуми над Божим Словом на вівторок Великодньої Октави
Сьогоднішнє читання показує нам, що ми можемо проливати сльози абсолютно марно, тільки тому, що за туманом особистого горя не бачимо реального стану справ. І лише прихід самого Бога може змінити ситуацію та показати її у справжньому світлі. Тепер послухаймо уривок із Євангелія від Йоана (Йн 20,11-18):
Марія ж стояла надворі перед гробницею і плакала. А плачучи, нахилилась вона до гробу, і бачить двох ангелів: у білім вони, сидять — один у головах, другий у ногах, де лежало було тіло Ісусове. І кажуть вони їй: «Жінко, чого плачеш?» — «Узяли мого Господа, — відвічає їм вона, — і не відаю, де покладено його». Сказавши це, обернулась і бачить: Ісус там стоїть! Та не знала вона, що то Ісус. І каже їй Ісус: «Жінко, чого ж ти плачеш, кого шукаєш?» Гадавши ж вона, що це садівник, говорить Йому: «Пане, коли ти забрав його, то повідай мені, куди ти його поклав, — а я заберу його». Мовить до неї Ісус: «Маріє!» А та обернулась та до Нього по-єврейському: «Раввуні!» — що у перекладі означає: «Учителю!» А Ісус їй каже: «Не стримуй мене, не зійшов бо я ще до Отця мого, але йди до моїх братів і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого». І пішла Марія, щоб звістити учням: «Бачила я Господа», — та й що Він це їй повідав.
Радісне «Алілуя», пісні, аромати, відновлення хрестильних обітниць… Великодня Літургія надзвичайно прекрасна! Можна сказати, що вона є вершиною всього літургійного року. Після таких переживань і справді можна вигукнути, як Марія Магдалина: «Я бачила Господа!» (Йн 20,18).
Та потім, серед сірих буднів, ми дедалі менше згадуємо про це, не кажучи вже про те, щоб жити в постійній присутності Воскреслого. Але ж Він завжди з нами, а не тільки у Великодні урочистості або під час поклоніння Пресвятим Дарам! Ісус помер і воскрес, щоб жити в нас і з нами завжди, щоб супроводжувати нас на життєвому шляху до небесних брам, де ми зустрінемося віч-на-віч із Господом Ісусом.
Як Марія Магдалина ледве упізнала Воскреслого Христа, так і ми далеко не завжди розпізнаємо присутність Господа в нашому житті. То ж де і як ми можемо побачити Його благодатну руку? Тоді, коли отримуємо відповідь на свої запитання і молитви; коли раптом бачимо в уривку зі Святого Письма себе чи свою ситуацію і розуміємо, як нам треба діяти; коли знаходимо сили простити того, хто нас зранив; коли усвідомлюємо, що настав час позбутися шкідливої звички і знаходимо для цього сили згори; коли бачимо потреби ближнього і допомагаємо йому, не чекаючи на подяку чи похвалу.
Звісно, це лише кілька прикладів. Виявів Божої творчості — незліченна кількість! Тому очікуй Його «об’явлень» постійно. Зверни увагу на Його маленькі чудеса у твоєму житті та дякуй за них. І ти побачиш, як зміцняється твоя віра.
«Господи Ісусе Христе, дай мені впізнавати Тебе в буденному житті. Я прагну бачити Тебе!»
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
