Роздуми над Божим Словом на вівторок у Великодній октаві
Сьогоднішнє читання показує нам, що ми можемо проливати сльози абсолютно марно, тільки тому, що за туманом особистого горя не бачимо реального стану справ. І лише прихід самого Бога може змінити ситуацію та показати її у справжньому світлі. Тепер послухаймо уривок із Євангелія від Йоана (Йн 20,11-18):
Марія ж стояла надворі перед гробницею і плакала. А плачучи, нахилилась вона до гробу, і бачить двох ангелів: у білім вони, сидять — один у головах, другий у ногах, де лежало було тіло Ісусове. І кажуть вони їй: «Жінко, чого плачеш?» — «Узяли мого Господа, — відвічає їм вона, — і не відаю, де покладено його». Сказавши це, обернулась і бачить: Ісус там стоїть! Та не знала вона, що то Ісус. І каже їй Ісус: «Жінко, чого ж ти плачеш, кого шукаєш?» Гадавши ж вона, що це садівник, говорить Йому: «Пане, коли ти забрав його, то повідай мені, куди ти його поклав, — а я заберу його». Мовить до неї Ісус: «Маріє!» А та обернулась та до Нього по-єврейському: «Раввуні!» — що у перекладі означає: «Учителю!» А Ісус їй каже: «Не стримуй мене, не зійшов бо я ще до Отця мого, але йди до моїх братів і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого». І пішла Марія, щоб звістити учням: «Бачила я Господа», — та й що Він це їй повідав.
Радісне «Алілуя», пісні, аромати, відновлення хрестильних обітниць… Великодня Літургія надзвичайно прекрасна! Можна сказати, що вона є вершиною всього літургійного року. Після таких переживань і справді можна вигукнути, як Марія Магдалина: «Я бачила Господа!» (Йн 20,18).
Та потім, серед сірих буднів, ми дедалі менше згадуємо про це, не кажучи вже про те, щоб жити в постійній присутності Воскреслого. Але ж Він завжди з нами, а не тільки у Великодні урочистості або під час поклоніння Пресвятим Дарам! Ісус помер і воскрес, щоб жити в нас і з нами завжди, щоб супроводжувати нас на життєвому шляху до небесних брам, де ми зустрінемося віч-на-віч із Господом Ісусом.
Як Марія Магдалина ледве упізнала Воскреслого Христа, так і ми далеко не завжди розпізнаємо присутність Господа в нашому житті. То ж де і як ми можемо побачити Його благодатну руку? Тоді, коли отримуємо відповідь на свої запитання і молитви; коли раптом бачимо в уривку зі Святого Письма себе чи свою ситуацію і розуміємо, як нам треба діяти; коли знаходимо сили простити того, хто нас зранив; коли усвідомлюємо, що настав час позбутися шкідливої звички і знаходимо для цього сили згори; коли бачимо потреби ближнього і допомагаємо йому, не чекаючи на подяку чи похвалу.
Звісно, це лише кілька прикладів. Виявів Божої творчості — незліченна кількість! Тому очікуй Його «об’явлень» постійно. Зверни увагу на Його маленькі чудеса у твоєму житті та дякуй за них. І ти побачиш, як зміцняється твоя віра.
«Господи Ісусе Христе, дай мені впізнавати Тебе в буденному житті. Я прагну бачити Тебе!»
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
