Великоднім привітанняям «Христос воскрес!» трьома мовами — російською, церковнослов’янською та італійською — засновник Неокатехуменальної Дороги Франсіско (Кіко) Арґуельо розпочав зустріч з братами з неокатехуменальних спільнот країн колишнього СРСР, що відбулася в суботу, 11 травня, у столичному палаці «Україна».
Щоб зустрітися з Всесвітньою екіпою відповідальною за Неокатехуменальну Дорогу — Кіко Аргуельо, о. Маріо Пецці та Асцен Ромеро, котра увійшла до складу екіпи після смерті Кармен Ернандес — до Києва приїхали близько чотирьох тисяч братів і сестер з України, Білорусі, Латвії, Литви, Казахстану, Росії, Грузії та Молдови, а також шістсот братів із Польщі. Серед учасників зустрічі, яка, як це прийнято на Неокатехуменальній Дорозі, проходила як Літургія під головуванням ординарія Києво-Житомирської дієцезії єпископа Віталія Кривицького, взяли участь шість єпископів, сто тридцять священиків, семінаристи шести міжнародних місійних семінарій «Redemptoris Mater», а також двох українських дієцезіальних семінарій, члени місій «Ad gentes» з України, Молдови, Естонії та Росії.
Оскільки — і це також традиція Неокатехуменальної Дороги — на будь-яких її заходах не може бути анонімних учасників, усіх їх перед початком представив відповідальний за Неокатехуменальну Дорогу в Україні о. Раймунд Пупковскі (йому, до речі, належала ініціатива цієї зустрічі). Вітаючи зібраних, він коротко сказав про історію та сьогодення Дороги, спільноти якої нині є у 135 країнах світу, навівши слова св. Папи Йоана Павла ІІ, про те, що Неокатехуменальна Дорога — це «дар для Церкви».
Звертаючись до присутніх, Кіко Аргуельо дав свідчення дії Бога в його житті, розповівши про історію свого навернення, яка почалась з пошуку відповіді на питання: «Чи існує Бог?».
«Усе це, — сказав Кіко, — Бог зробив понад п’ятдесят років тому для того, щоб я зараз був тут, перед вами. Адже Бог ще одвіку передбачив цю Дорогу християнського втаємничення. … Христос воскрес! І це спонукає нас йти і проголошувати Добру новину мільйонам людей, які не знають Бога. Адже християни не живуть для себе, а виконують волю Небесного Отця, рятуючи всіх від пекла. Якщо зробити своє життя даром Бога для людства, дозволити Богу робите, все, що Він захоче — Він зробить життя прекрасним. І якщо ти відчуваєш, що Бог кличе тебе для виключного служіння Йому — в пресвітераті або на місії — то, це тому що Бог потребує тебе для євангелізації. Нині світ потребує християн, а для того, щоб бути християнином, не треба багато знати чи вміти: достатньо жити, виконуючи волю Бога. А кращого, ніж жити, виконуючи волю Бога, нічого в світі немає».
Свої слова Кіко підтверджував читаннями зі Святого Писання. Також звучало багато пісень: адже, хто співає, той молиться двічі. Пісню «Христос Воскрес» Кіко виконав українською мовою.
Перед традиційним для таких зустрічей зверненням відповісти на Боже покликання о. Маріо Пецці поділився спогадами про те, як він проводив перші катехези в Києві, ще у 1984 році. Через тиск з боку КДБ катехези не вдалось провести у повному обсязі, але зерно було посіяне, і, як показує сьогодення, посіяне у добрий ґрунт.
Асцен Ромеро, щоб допомогти дівчатам, котрі розпізнають своє покликання, сказала:«Харизма дівоцтва дуже важлива для Церкви. Вона важлива як есхатологічний знак, що показує присутність Неба кожному поколінню. І якщо Господь закликає тебе бути Його нареченою — радій. Не бійся — Він найкращий з усіх. Не бійтесь любити Бога, як Єдиного в вашому житті. А Святий Дух покаже вам, як служити Церкві — чи в чернецтві, чи на місії». Але ще перед цим вона сказала і про покликання до подружнього життя: «Господь закликає вас створювати християнські родини, в яких віра передавалась би дітям вже від материнського лона». Пані Ромеро раніше довгий час була на місії в різних пострадянських країнах, тому вільно говорила російською мовою.
Відповідаючи на покликання присвятити своє життя виключному служінню Ісусу Христу піднялись близько 120 хлопців і дівчат. Своє бажання служити в місії висловили також і чимало сімей. Всі вони отримали благословення єпископа Віталія Кривицького.
Перед тим як уділити благословення, Його Преосвященство сказав: «Я вітаю тих, хто розпізнав голос Господа. Пам’ятаймо, що цей голос — нещось виключне, звернене тільки до мене. Пам’ятаймо, що ми всі — діти єдиного Отця, єдиного Бога. А Отець, скільки б не було дітей в родині — піклується про кожну дитину. Піклується по-особливому, але про всіх. Ми зібрались тут, в цьому залі, як громадяни різних держав. Ми вибрали мову, яка, напевно,зрозуміла більшості. Але ще є мова серця, мова, якою кожний звертається до Небесного Отця. І тому ми зараз звернемось до Нього — звернемось не як громадяни різних держав, а як діти єдиного Бога …»
Молитва «Отче наш», яку всі присутні промовили своїми мовами, завершила зустріч.
фінансово.
Щиро дякуємо!
