Вільний у в’язниці

Роздуми над Першим читанням на четвер VІІ Великоднього тижня

Тими днями, бажаючи краще дізнатися, в чому юдеї звинувачують Павла, трибун звільнив його з кайданів і наказав, аби прийшли первосвященики й увесь синедріон. І, привівши Павла, поставив його перед ними.
Зрозумівши, що одна частина тут – садукеї, а друга – фарисеї, Павло вигукнув у синедріоні: «Мужі-брати, я ж фарисей, син фарисеїв! За надію і за воскресіння мертвих мене судять!»
Як тільки він це промовив, виникла незгода між фарисеями та садукеями, і збори поділилися. Адже садукеї твердять, що немає ані воскресіння, ані ангела, ні духа, а фарисеї визнають одне і друге.
І зчинився великий галас, і деякі книжники, які були з групи фарисеїв, підійнявшись, чинили опір, кажучи: «Ми не знаходимо нічого лихого в цій людині. Що ж, як дух заговорив до нього чи ангел?» А як здійнялася велика колотнеча, тисяцький, боячись, щоб вони не роздерли Павла, наказав воїнам зійти, щоб забрати його з-посеред них і відвести до казарми.
А наступної ночі Господь, ставши перед ним, промовив: «Будь відважним! Бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так тобі треба й у Римі засвідчити!»
Діян 22,30; 23,6-11

Апостол Павло вже не може вільно проповідувати. Його життя мандрівного проповідника Доброї Новини завершується. Відтепер, на довгі роки, він житиме в неволі, більш чи менш суворій. Але чи це перешкода для його діяльності? Абсолютно ні! Ув’язнення не стоятиме на заваді. Воно навіть набирає особливого значення, втрачаючи своє суто негативне забарвлення. Ув’язнення стає свідченням і перевіркою його слів. Стає джерелом духовних благодатей.

Зовнішні умови життя впливають на нас, але не повинні перемінювати християн на щось інше. За будь-яких умов треба бути вірними своїй місії. Тоді навіть труднощі промовлятимуть самі собою і можуть стати особливим знаком віри.

«Будь відважним!»

Патрик Оліх OFM

Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія