29 і 30 липня 2019 р. в Луцьку перебували черниці зі Згромадження Сестер Францисканок Сім’ї Марії. Згромадження це досить чисельне: 71 осередок у Польщі, 54 — у Бразилії, його сестри керують відомим шпиталем «Bambino Gesú» в Римі, а також мають кілька домів в Україні, Білорусі, Казахстані та Росії.
Зараз делегація сестер відбуває паломництво місцевостями, пов’язаними з життям варшавського архієпископа Зигмунта-Щенсного Фелінського, їхнього засновника. Мета подорожі — село Дзвинячка (зараз Борщівський район Тернопільської області), де колись працював і був перепохований архієпископ.
У Луцьку вони опинилися зовсім не випадково, адже доля архієпископа Зигмунта, якого Церква вшановує як святого, пов’язана з Волинню. Він народився у селі Воютині (сучасний Луцький район). За участь у польському визвольному русі російська царська влада конфіскувала маєток Фелінських. Матір відправили у заслання до Сибіру, а сімох дітей розібрали родичі. Священницький сан Зигмунт отримав 1855 року, служив спочатку вікарієм у Санкт-Петербурзі, викладав у духовній академії. Він відкрив притулок для старців та сиріт, за яким доглядало ним же створене Згромадження. 1862 року папа Пій ІХ номінував Фелінського Варшавським архієпископом. На цій посаді владика з усіх сил намагався захищати права католиків у Російській імперії, і за це його влада заслала на 20 років у Ярославль. Помер 1895 року в Кракові. Згодом його перепоховали у Дзвинячці — селі, де Фелінський служив капеланом після заслання, адже йому було заборонено навіть перетинати кордони Варшавської дієцезії.
У Луцьку сестри відвідали приміщення гімназії, де навчався їхній засновник, Свято-Троїцький кафедральний собор, побували в Товаристві польської культури імені Еви Фелінської, помолилися біля пам’ятної стели загиблим на Майдані та на сході України. Наступного дня вони взяли участь у ранковій Месі в кафедральному соборі святих Апостолів Петра і Павла в Луцьку, відвідали Старе місто. Біля монастиря бригіток сестри вшанували пам’ять в’язнів, розстріляних НКВС. Православні священники, викладачі Волинської духовної семінарії, гостинно запросили сестер у каплицю Святих Кирила і Методія, що зараз будується по вулиці Драгоманова. До речі, в цих приміщеннях, які колись належали домініканському монастирю, у 30–40 рр. ХХ століття проживав єпископ Адольф Петро Шельонжек, луцький ординарій. Особливо вразив їх будинок скульптора Миколи Голованя, який уже давно став візитівкою Старого Луцька. Господар, побачивши монахинь, провів екскурсію для гостей із Польщі та подарував їм сувеніри на пам’ять про Луцьк.
У Воютині, на жаль, не залишилося жодних слідів від маєтку Фелінських. Розчарування чекало на сестер і коли вони вирушили на католицький цвинтар у селі Скірче, адже виявилося, що автобус не може подолати тих вибоїн та канав, які на мапі чомусь позначені як дорога.
Яніна Кєрстан, настоятелька Згромадження, розповіла, що до Другої світової війни на українських землях їхнє згромадження нараховувало 90 осередків. Зараз є лише дві спільноти — у Бібрці й Самборі на Львівщині. Сестри роздумують над тим, чи не відкрити ще один осередок у важливому для Згромадження місці — Дзвинячці. Храм, який збудував їхній засновник, перебуваж зараз у жалюгідному стані: руїни, всюди валяються пляшки і сміття, вульгарні написи на стінах. Сестри розпочали старання, щоб храм повернули законному власникові. Зараз там уже прибрано, розпочалися ремонтні роботи. Черниці привезли пам’ятну таблицю з іменами 34 монахинь, які померли за роки існування монастиря у Дзвинячці і спочивають там на місцевому кладовищі.
На запитання, що найбільше сподобалося в Україні, адже майже всі сестри були тут уперше, Мати Яніна відповіла: «Коли ми бачимо місцеві реалії й торкаємося цих місць, де був наш засновник, то ми насправді повертаємося відновленими. І особливим знаком на цих землях для нас є відкритість людей — хоч є величезні відмінності у віровизнанні та мові, їхня щирість і сердечність просто вражають».
Анатолій Оліх, Monitor Wołyński
фінансово.
Щиро дякуємо!
