Роздуми над Першим читанням на п’ятницю ХVІІ Звичайного тижня, рік І
Господь сказав Мойсеєві: «Ось свята Господні, святі зібрання, що їх скликатимете в свій час. Першого місяця, чотирнадцятого дня місяця, над вечір, – Пасха Господня. А п’ятнадцятого дня того ж місяця – свято Опрісноків на честь Господа; сім день їстимете опрісноки. Першого дня буде у вас святе зібрання, ніякої тяжкої роботи не робитимете. Сім днів приноситимете вогняні жертви Господу, а сьомого дня буде святе зібрання; ніякої тяжкої роботи не робитимете».
І сказав Господь до Мойсея: «Промов до синів Ізраїля і скажи їм: ”Як увійдете в землю, яку Я вам дам, і там жатимете жниво, то принесете сніп, первоплід ваших жнив, священикові, а він підніме його перед Господом, щоб зробити вас угодними Йому; принесе він його другого дня після суботи.
Від першого дня після суботи, тобто від дня, коли принесете як коливальну жертву снопа, полічите собі сім повних тижнів, і полічивши аж до першого дня після сьомої суботи п’ятдесят днів, принесете нове приношення Господу.
Десятий день сьомого місяця буде Днем Спокутування; святе зібрання буде у вас, ви будете печалити душу вашу й приносити вогняні жертви Господу.
П’ятнадцятого дня цього сьомого місяця – свято Наметів, сім днів, на честь Господа. Першого дня буде святе зібрання. Ніякої тяжкої роботи не робитимете. Сім днів приноситимете вогняні жертви Господу; восьмого дня буде у вас святе зібрання, і приноситимете вогняні жертви Господу; це врочисте зібрання; ніякої тяжкої роботи не робитимете.
Ось такі свята Господні, що в них скликатимете святі зібрання, щоб приносити вогняні жертви Господу, та всепалення, приношення, кров’яну жертву і питну жертву, кожну в свій день”».
Лев 23,1.4-11.15-16.27.34б-37
Книга Левіт, яку так рідко чуємо під час Літургій, говорить нам про свята, що їх мають відзначати ізраїльтяни. Час від часу народ має перервати звичний плин життя і святкувати. Щоразу наголошується: «ніякої тяжкої роботи не робитимете». Вираз «тяжка робота» перекладається теж «робоче заняття», «підневільна праця». Праця стає рабством, з якого людина не може вирватися. Працює постійно, завжди щось робить. А тут треба відставити роботу вбік і стати вільним перед Господом, приділити час та увагу лише Йому. Не бути рабом людей, праці, машин, електроніки… А бути з Господом, з Ним радіти, з Ним «печалити душу».
І завжди «святе зібрання». Не сам, не окремо. Радість спільноти, яка разом святкує.
Деякі сторінки Старого Завіту потрібно постійно перепрочитувати, бо й сьогодні вони актуальні у своїх принципах.
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія
фінансово.
Щиро дякуємо!
