Роздуми над Першим читанням на суботу ХVІІ Звичайного тижня, рік І
Господь сказав Мойсеєві на Синай-горі: «Відлічиш собі сім седмиць років, сім разів по сім років, так що час сімох седмиць років буде тобі сорок дев’ять років, і повелиш сьомого місяця десятого дня місяця сурмити голосно в труби. У День Спокутування повелите сурмити голосно в трубу по всій землі вашій; і вважатимете за святий п’ятдесятий рік, і проголосите в країні волю всім мешканцям. Це буде ювілей для вас, і кожен повернеться до свого володіння і до роду свого. П’ятдесятий рік буде для вас ювілейним роком. Не будете сіяти, ані збирати того, що само вродиться, і не збиратимете з непрочищеного виноградника, бо це ювілей, святий це час для вас; з поля їстимете врожай його. В цей ювілейний рік кожен з вас нехай повертається до своєї посілості.
Якщо ти продаєш що-небудь своєму ближньому чи купуєш у свого ближнього, не кривдьте одне одного. По числу років після ювілею купуватимеш у ближнього твого, а він продаватиме тобі за числом років жнив. Що більше років, то більшу ціну йому поставиш, що менше років, то меншу ціну поставиш, бо число жнив він продає тобі.
Нехай ніхто не кривдить ближнього свого, бійся Бога свого, бо Я – Господь, Бог ваш».
Лев 25,1.8-17
Закони ювілейного року. Можуть здаватися дивними: від заборони працювати на полях до повернення власності. Та за цими законами є одна важлива думка: земля належить Богу. Він її довірив своєму народу, який розподілив пропорційно поміж колінами це багатство. І це багатство не може належати лише багатим, тим, які можуть собі дозволити накопичувати землю, людей, інші блага. Настає ювілейний рік — і невільник знову має стати вільним, земля має повернутися у власність коліна, увесь народ — через відмову від обробляння полів — має відчути і згадати, що він завжди і в усьому залежить від Господа. Бо лише Бог — єдиний власник усього і гарант людської свободи та гідності.
Ісус сказав: «На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього змилування» (Лк 4,18-19).
Шкода, що ми забули уроки Старого Завіту…
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія
фінансово.
Щиро дякуємо!
