Надія, мир, примирення. Ці три слова, які є гаслом візиту Святішого Отця до Мозамбіку, були в центрі уваги його промови, зверненої до влади й представників громадянського суспільства.
Шукання тривалого миру — це місія, яка охоплює всіх і вимагає важкої, наполегливої та невтомної праці. На цьому наголосив Папа Франциск у своїй першій промові, виголошеній під час 31-ї Апостольської подорожі, повідомляє Vatican News.
Вранці 5 вересня 2019 р. Святіший Отець після Меси в каплиці Апостольської нунціатури в Мапуто від’їхав до резиденції Президента Мозамбіку. В президентському палаці відбулася зустріч із представниками влади, дипломатичного корпусу та громадянського суспільства.
Солідарність з усім народом
Промовляючи після привітального слова президента Н’юсі, Папа Франциск зазначив, що з радістю знову прибуває до Африки. У присутніх він прагне щиро привітати весь мозамбікський народ, який «відчиняє двері для оновленого майбутнього миру та примирення».
«Хочу, щоб мої слова близькості й солідарності досягли тих, хто нещодавно постраждав від циклонів Ідаї та Кеннет, руйнівні наслідки яких і далі тяжіють на багатьох родинах, особливо в тих місцях, де відбудова не була ще можливою та вимагає особливої уваги», — зазначив Святіший Отець. На жаль, він не матиме змоги прибути туди особисто, але запевняє, що поділяє біль постраждалих та зусилля в доланні викликів.
Щоб мир знову був нормою
Далі Глава Церкви подякував, промовляючи також від імені міжнародної спільноти, за зусилля, які в Мозамбіку десятиріччями докладаються, «щоби мир знову був нормою, а примирення – найкращим шляхом долання труднощів і викликів». Особливо важливим у цьому контексті є підписана місяць тому угода про остаточне припинення збройного протистояння. Папа назвав її «поворотним моментом», який здобули «сміливі люди на шляху миру, що розпочався із Загальної угоди, підписаної 1992 року в Римі».
«Скільки ж усього проминуло від підписання історичного трактату, який запечатав мир і приніс свої перші паростки! Саме ці паростки підтримують надію та посилюють сподівання, що способом написання історії буде не братовбивча боротьба, а вміння розпізнавати одні в одних братів і сестер, дітей тієї самої землі, управителів спільної долі», — наголосив Святіший Отець.
Шукання миру — завдання всіх
Папа Франциск підкреслив, що місцевому люду відомі страждання, жалоба й скорбота, але не треба, «щоб критерієм, яким керуються людські стосунки, були помста або утиски», ні «щоб за ненавистю й насильством було останнє слово».
«Протягом усіх цих років ви переконалися, що шукання тривалого миру, місія, яка залучає всіх, вимагає наполегливої, постійної та невтомної праці, оскільки мир є “немовби тендітною квіткою, що намагається пробитися крізь каміння насильства” (Послання на Всесвітній день миру 2019), а тому вимагає, щоб рішуче, але без фанатизму, мужньо, але без ейфорії, з наполегливістю, але розумно, стверджувалося: “ні” насильству, що руйнує, “так” мирові та примиренню», — наголосив Глава Церкви. Папа нагадав, що мир — це не лише відсутність війни, але це невтомні зусилля, щоб «визнавати, гарантувати і конкретно відбудовувати часто забуту та ігноровану гідність», щоб усі могли почуватися «будівничими долі своєї країни».
Мир — запорука прогресу
Далі Святіший Отець звернув увагу на те, що утвердження миру сприяло розвиткові різних секторів. Обнадійливим, зокрема, є поступ у сфері освіти й охорони здоров’я. Тому він заохотив і надалі трудитися над зміцненням структур та інституцій, необхідних, щоб «ніхто не почувався покинутим», особливо молодь, яка «є не лише надією цієї землі, але й теперішнім, що запитує, шукає та потребує віднайти гідні дороги, що уможливлять розвинути всі свої таланти».
«Культура миру вимагає постійного процесу, в якому бачимо залученим кожне нове покоління. Тому, шлях повинен бути таким, що сприяє культурі зустрічі, бувши нею повністю пронизаним: визнавати іншого, творити зв’язки, прокладати мости», – наголосив Папа, вказуючи на важливість того, щоб «зберігати живою пам’ять», як дорогу, що відкриває на майбуття та веде до спільної мети.
Мир — це також дбання про наш спільний дім
За словами Папи Франциска, мир також «заохочує нас дбати про наш спільний дім». І з цього погляду Мозамбік є «благословенною землею», з чого випливає обов’язок «заопікуватися цим благословенням». Адже захист землі — це «також і захист життя», що вимагає особливої уваги тоді, коли бачимо схильність «розграбовувати і спустошувати».
«Культура миру включає продуктивний, сталий та інклюзивний розвиток, у якому кожен мозамбікець зможе відчути, що ця країна є його, що в ній він може встановлювати взаємини братерства і справедливості зі своїм сусідом та з усім тим, що його оточує». Папа запевнив, що просить Бога, аби протягом часу, проведеного в цій країні, також і він, «у сопричасті з моїми братами-єпископами та Католицькою Церквою, яка звершує паломництво цією землею, зробити внесок у те, щоб мир, примирення та надія остаточно запанували між вами».