Україна

Святість — для людей: 12 думок після реколекцій

15 Вересня 2019, 15:33 626

Доки в Навчально-катехитичному центрі «Дерево життя» триває осінній набір, життя тут не зупиняється. Зустрічі з абітурієнтами і студентами, підготовка до випуску третього курсу, знайомство з новим директором (цього року Інститут релігійних наук св.Томи Аквінського у Києві, при якому діє «Дерево життя», очолив о.Петро Балог ОР), академічні реколекції…

Все це вводить студентів у новий академічний рік обраної навчально-формаційної програми і має їм допомогти долучатися до служіння Церкви в царині євангелізації, катехизації та душпастирства сімей.

Молитовні дні академічних реколекцій, що відбулися в Інституті св.Томи 6-7 вересня 2019 року, стали стартом у новий академічний рік. Тема реколекцій — «Покликані до святості» — визначила їхній ритм: було багато часу і простору як для спілкування з Богом та між собою, так і для роздумів над власним шляхом до святості. В Інституті та в НКЦ «Дерево життя» навчаються миряни, а також представники чернечих чинів і згромаджень — і кожний студент має свій власний шлях вірності Богу. Провів дні духовного зосередження душпастир Інституту отець-доктор Петро Октаба ОР (домініканець), фахівець у царині біблійних наук.

Учасники реколекцій мали змогу перебувати перед Пресвятими Дарами на споглядальній молитві — адорації, «смакувати» Боже Слово в Lectio Divina (молитовному читанні Святого Письма) та спонтанній молитві, приступати до Таїнства покаяння. Також студенти працювали в малих групах і просто спілкувалися в дружній атмосфері. Завершення реколекцій увінчала Служба Божа, яка духовно поєднала всіх учасників навколо Божого столу. Згодом отець-директор Петро Балог провів відкриту зустріч «Віра шукає розуміння». Вона стала початком зустрічей у домініканському душпастирстві в новому академічному році.

 

 

Святість — для людей, вона реальна:
12 важливих думок, почутих на реколекціях

Отож, протягом реколекцій студенти разом з отцем Петром розмірковували над зростанням у святості. Щоб воно відбувалося в реальності, важливо пам’ятати про фундаментальні речі, доволі суттєві для християн у контексті напруженого ритму сучасного світу.

1.Перебування у спільноті віруючих необхідне для зростання у святості. Відповідно, егоїзм, крайній індивідуалізм і подібні духовні й особисті катастрофи, що позбавляють людину спільноти, — стани, які потребують зцілення.

2.Можливість навчитися в Церкві добрих речей подібна до реалій Святого Сімейства з Назарета. Ісус навчався у Марії та Йосипа. Ставши людиною, Божий Син уповні прийняв усе, що до неї належить, пізнавав, виховувався — і став Дорогою для кожного. Через Його людську природу і єднання з Ним у Святому Причасті християнин досягає повноти себе як людини.

3.Спільноту Божої Церкви не охопити зовнішнім зором. Так, видимі речі — структура Церкви, її постанови — необхідні; ба більше, через них також може діяти Святий Дух. Але це ще не все. У Церкві християнин передусім приступає до Небесного Єрусалима й безлічі ангелів, до невидимої спільноти праведників, які вже дійшли до досконалості (пор. Євр 12, 22-23).

4.Святість не завжди видима, оскільки її риса — робити звичайні речі в надзвичайний спосіб. Це означає дивитися на світ Божими очима, бачити у виконанні добрих справ заслугу на славу Бога та для блага інших.

5.Папа Франциск розпочинає своє повчання про святість словами «Gaudete et exultate» — «Радійте й веселіться». В сучасному світі радість бути приналежним до Живого Бога зникає через постійний поспіх та важку працю. В такій хронічній втомі людина потрапляє в емоційну пустку і, не маючи сил її знести, починає втікати й шукати розваг. Це — свого роду приховане переслідування Церкви, яке може трапитися навіть у нас самих. Тому важливо навчитися «смакувати» Божі речі: просте перебування перед Богом на молитві, зустріч із Його словом та гідну подяку за прийняте Боже Тіло і Кров.

6.Святий радіє та веселиться з незбагненної вірності Бога, він не має сумнівів щодо Нього. Первородний гріх оселив у людині підозру, що Бог замало її любить, а Він Сина свого Єдинородного віддав (пор. Йн 3,16) за нас, коли ми ще були грішні (пор. Рим 5,8). Чого боятися тому, хто має Господа? Він — спадкоємець Бога, співспадкоємець Христа (пор. Рим 8,17) й у Ньому має все!

7.Святість проявляється у ставленні до всього сотвореного. Вбогість духом, про яку йдеться у Блаженствах, підкреслює покору. Розпізнання Божої любові провокує смиренність перед усім сотвореним світом та ставлення до нього не з позиції володаря, але як доброго управителя.

8.Вивищення над іншими — втрата дороги до святості. На жаль, до цього можуть привести навіть добрі вчинки чи «правильні» теологічні знання. Студенти навчаються в богословському навчальному закладі не задля гордині розуму, бо так потраплять у єресь гностицизму — уповання на свої знання.

9.Оцінювання, поділ людей на категорії, вибірковість у спілкуванні не відповідають Божому Духу. Його вибір і ставлення до кожного з нас («ти — Мій») не залежить від заслуг людини, її знань чи досягнень. Святість використовує знання, щоб у любові шукати заблукалу вівцю, стати на рівні її розуміння й таким чином допомогти прямувати в доброму напрямку.

10.Святий зустрічає в іншій людині людину, не зупиняється на байдужому даванні милостині для задоволення своєї пихи. У святості також не йдеться про постійне виконання «правильних» учинків. Гординя волі — єресь пелагіанізму — це коли чинення добрих справ стає гарантією спасіння. Чи через докладне виконання всіх приписів Бог буде «змушений» дати нам спасіння? Ісус показує, що будуть занедбання, яких людина не побачить (див. Мт 25).

11.Святість належить до Бога Святого, який по дорозі випростовує все, що криве. Тому не варто лякатися гріхів і слабкостей, бо відповіддю віри на них буде покаяння. Свята людина ніколи не зупиняється у визнанні гріхів — як своїх, так і чужих (тобто стає в правді перед Богом, тут не йдеться про обмовляння чи осуд).

12.Святий бере на себе тягар провин своїх братів і сестер, сідає з ними до одного столу та плаче над людською невірністю перед Богом. Не позбавлений він і смутку від різних випробувань, однак і у важких подіях вбачає добру руку Небесного Отця. Бог своїм улюбленим дозволяє понести невелику частинку тягаря цього світу, яку несе сам, і в тому проявляється Його довіра.

 

 

Так ми в супроводі отця-реколекціоніста поступово дійшли до того, чим є святість, зрозуміла навіть у контексті сучасного суперечливого й бунтівного світу. Святість не заплющує очей на проблеми і не втікає, а дивиться крізь призму Божої сили. Вона йде туди, де бракує добра, щоби принести доброту і любов. Святість — для людей, і вона реальна: тож ми маємо і покликані прямувати до неї у спільноті, через служіння та вірність Тому, Хто нас для неї створив.

Підготувала Юлія Бойко

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

Київ
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: