Зі щоденника св. Йоана ХХІІІ. Найімовірніше, ці правила становлять плід особистого пророблення кліриком Анджело Ронкаллі «Малого розкладу», який він отримав від свого духовного керівника.
«Добре ведеться чоловікові, якщо він носить ярмо від молодості своєї» (ПлЄр 3, 27).
Перший і головний принцип: вибрати собі духовного керівника, який відзначається добрим життям, розсудливістю і знаннями, до якого маєш повну довіру, і повністю від нього залежати, слухати його порад і підкоритися з довірою його керівництву.
Щоденно:
1.Одразу після ранкового пробудження відправити щонайменше 15 хв. мисленої молитви.
2.Піти на св. Месу, або — краще — прислужувати до неї.
3.Провести принаймні 15 хв. духовного читання.
4.Увечері, перед тим як іти спати, зробити загальний іспит совісті разом з актом жалю і підготувати пункти для медитації на наступний день.
5.Перед обідом або перед вечерею, або принаймні перед вечірнім іспитом совісті зробити другий іспит, детальний, мета якого — позбутися якоїсь вади чи помилки й набути якусь чесноту.
6.Ретельно брати участь у зібраннях Конгрегації [семінарії — Прим. пер.] у святкові дні, а в уроках і групах — по буднях, і завжди призначати відповідну кількість часу на заняття вдома.
7.Принаймні раз на тиждень навідати Пресвяті Дари і якийсь храм або каплицю, присвячені Матері Божій.
8.Між 18 і 21 годиною прочитати п’ять «Отче наш» і «Радуйся, Маріє» на вшанування ран Господа Ісуса, і виконати три акти умертвлення на честь Пресвятої Діви.
9.Читати інші усні молитви та виконувати інші побожні практики на честь Пресвятої Богородиці, св. Йосифа, святих покровителів і в інтенції душ у чистилищі. Однак ці практики мають бути схвалені духовним керівником, як і книжки для роздумів і духовного читання.
10.Прочитати уважно і з замисленням цілий розділ, або принаймні одну частину, з побожної книжки Томи Кемпійського [«Наслідування Христа» — Прим. пер.].
11.Щоб точно виконувати перелічені пункти, зробити собі поділ годин, визначаючи час на молитву, навчання, інші побожні практики, відпочинок, за попереднього порозуміння з керівником.
12.Призвичаїтися часто підносити думку до Бога з допомогою коротких, але ревних молитовних актів.
Щотижня:
1.Приступити до сповіді і св. Причастя.
2.Дотримуватися посту в п’ятницю і суботу.
3.Певного визначеного дня задати собі якусь покуту, за порадою духовного отця.
4.Того самого дня до звичайних молитов додати ще 15 хв. молитви або духовного читання, по змозі — у храмі. Можна це замінити виголошенням або читанням аскетичної науки або якоюсь побожною практикою, яку духівник порадить.
5.Сидячи або прогулюючись з одним або кількома колегами, провадити корисні духовні розмови. Теми для них може дати ранкова медитація, духовне читання або одне з цих правил. Взаємне ділення добрими думками, які вони викликали або які Бог під час цієї розмови дасть, створить безпосередню, щиру атмосферу.
6.Щосуботи розповідати самому або послухати, як хтось розповідає якийсь добрий приклад про Пресвяту Діву або чудо, Нею вчинене, додаючи у зв’язку з цим коментарі корисні або побожні.
7.Якщо порушиш якийсь пункт із цих правил, слід у цьому щиро зізнатися керівникові, визнати свою провину й попросити про покуту.
Щомісяця:
1.Вибрати собі один день для молитовного зосередження і ретельно перевірити себе, чи вдалося виправити помилки, прогресувати в чесноті й дотриманні цих приписів.
2.Вибрати з-поміж колег найбільш взірцевого і ревного й попросити його, аби належно оцінив наш розвиток, а потім щиро і з любов’ю сказав нам, які помилки в нас помічає. Цю розмову найкраще провести в день щомісячного зосередження або найближчим часом.
3.Зробивши це, піти до духовного отця і з ним обговорити всі вищезгадані справи, і ті, які поточно насунуться, вислухати його вказівок і точно їх виконати.
4.Бути задоволеним, що керівника повідомлено про наші помилки.
5.На кожен місяць обирати собі додаткового покровителя.
Щороку:
1.У час Масниць відправити собі, в семінарії чи деінде, додаткові реколекції, навіть якщо це не обов’язкове [для свячень, це записки клірика. — Прим. пер.], а якби постала суттєва перешкода, поговорити про це з духовним керівником.
2.З нагоди реколекцій або в інший відповідний час відправити сповідь із цілого життя або за минулий цілий рік.
3.Перед виїздом на канікули запитати в духовного керівника пораду, як у цей час поводитися.
4.Перед канікулами, щоб їх добре провести, дати колегам і отримати від них якусь пам’ятку.
Завжди і постійно:
1.Остерігатися більше за будь-яке зло колег недобрих або не надто добрих; такими є, наприклад, ті, чиї слова двозначні й нечисті, хто використовує слова низькі та ущипливі, охоче спілкується з особами протилежної статі та розповідає про свої любовні пригоди, вчащає до ресторану або непоміркований у їжі чи, особливо, у випиванні; ті, які хочуть виглядати мстивими, зловісними, хто безглуздо валандається містом чи стоїть на площах перед магазинами; ті, хто вчащають до ігорних домів або приватно грають у карти і в кості; взагалі всі ті, чия поведінка свідчить, що то людина невихована, від науки сторониться, а віддається виключно розвагам.
2.Не провадити розмов, не розважатися і не жартувати з жінками, уникати надмірної довірливості з ними, без огляду на їхній стан, вік чи родинні зв’язки, не звірятися їм у делікатних справах, які потім могли б виявитися небезпечними чи підозрілими.
3.Не піддаватися ніколи забороненим іграм, чи навіть дозволеним, зокрема не грати в карти й кості, а тим більше у місцях публічних, де можна зустріти інших людей; також не зупинятися, аби спостерігати за гравцями.
4.Ні за яких умов не вживати у взаємних стосунках погордливих форм звертання, не поплескувати по плечах, не висміювати один одного, не штурхати, не битися навіть заради жарту, і не дозволяти собі на легковажні вчинки, слова чи рухи, які викликають погорду або можуть наразити на небезпеку.
5.Посилено старатися про збереження прекрасної лілії чистоти, і тому добре пильнувати свої органи чуттів, зокрема очі. Не вдивлятися в жінок, уникати інших небезпечних речей. Остерігатися непоміркованості у їжі й питті або споживанні чогось поза часом обіду, а також уникати пустопорожнього проведення часу.
6.Особливо докласти старань, щоб плекати у собі смирення, і тому часто роздумувати над тим, що ми, коли йдеться про тіло, — тільки гнилизна, коли йдеться про душу — незнання та гріх, а якщо в нас щось добре є, як випаде нам щастя і милість, — усе це подане нам Богом. Тому — остерігатися самовихваляння і прагнень, аби нас цінували вище або нарівні з іншими.
7.Слідом за цими чеснотами має слідувати цариця всіх чеснот — любов. Вправляння у ній полягатиме у зношенні зневаг і готовності прощати з усього серця, у жертовності щодо інших, на зреченні турбот про речі матеріальні та прагнення їх посідати, як і надмірної прив’язаності до грошей.
8.Молитися загалом за навернення грішників, а також за навернення окремих осіб, зокрема коли є така потреба стосовно членів семінарської Конгрегації. Випробовувати всі способи, які можуть слугувати їхньому виправленню, радячись — якщо у цьому виникне потреба — зі своїм духовним керівником, аби з якнайбільшою добротою і потаємно усунути зло і згіршення, не знеславлюючи винного.
Підготовлено за виданням: Jan XXIII. Dziennik duszy. Znak, Kraków 2000
фінансово.
Щиро дякуємо!
