Роздуми над Першим читанням на п’ятницю ХХІХ Звичайного тижня, рік І
Брати! Я знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро: бажання є в мені, але щоб виконувати це добро, то ні! Тож не роблю те добре, яке хочу, але те недобре, якого не хочу, – те роблю. Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, а той гріх, який живе в мені.
Отже, я відкриваю такий закон: коли я хочу робити добро, то зло налягає на мене. За внутрішньою людиною я насолоджуюся Божим Законом, та бачу інший закон у моїх членах, який воює із законом мого розуму й полонить мене законом гріха, що міститься в моїх членах. Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті? Подяка Богові через Ісуса Христа, Господа нашого!
Рим 7, 18-25а
Драма апостола Павла. І кожної людини! Прагнемо добра, а виходить як завжди. Наша природа поранена первородним гріхом і ми це відчуваємо щодня, доки живемо в тілі. Внутрішнє розділення, що змушує апостола визнати: «Нещасна я людина!»
Але він не впадає у розпач безвиході. Шукає визволення зі свого нещастя — і знаходить його «через Ісуса Христа, Господа нашого».
Віра не захищає нас від спокус і слабкостей тіла. Нема так, що раз повірив — і «як рукою зняло» всі гріхи та бажання їх чинити. Кожного разу потрібно повертатися до джерела святості, кожної миті перемагати зло: не власними силами, які залишаються обмеженими, а силою Христа.
Не дивуйся спокусам. Не старайся спасти сам себе. Не бійся взивати Христа, щоб визволив тебе від внутрішнього роздвоєння. Лише з Богом усе можливе!
фінансово.
Щиро дякуємо!
