Роздуми над Божим Словом на ХХХІІ Звичайну Неділю, рік В
Лк 20, 27-38
Того часу підійшли деякі зі садукеїв, які стверджували, що немає воскресіння, та й запитали Ісуса, кажучи: «Учителю, Мойсей записав нам, що якби в когось помер брат, котрий має дружину, і помер бездітний, то нехай його брат візьме її за дружину та збудить потомство для свого брата.
Отже, було сім братів. Перший, узявши дружину, помер бездітним. І другий, і третій узяв її, — і так само всі семеро; жодний не залишив дітей, усі померли. Останньою померла й жінка. Тож ця жінка у воскресінні котрому з них буде дружиною? Бо ж семеро мали її за дружину».
Ісус же сказав їм: «Сини цього віку женяться і виходять заміж, а ті, які будуть гідні досягнути того віку й воскреснуть з мертвих, не женяться і не виходять заміж, адже вони більше вмерти не можуть, оскільки є рівні ангелам, є Божими синами, будучи синами воскресіння. А що мертві воскресають, то й Мойсей виявив біля куща, коли назвав Господа Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова. Бог же не є Богом мертвих, а живих, адже для Нього всі живуть».
Звісно, садукеї намагалися зловити Христа на слові, пропонуючи Йому пояснити ситуацію жінки, яка за життя була одружена із сімома братами. Садукеї були досить впливовими. Та на відміну від фарисеїв, вони не вірили у воскресіння мертвих. Садукеї були впевнені, що, поставивши підступне запитання, зможуть заплутати Ісуса і так звинуватити Його в богохульстві. Але Христос використав це запитання, щоб підтвердити істину про Божу обітницю воскресіння. «ті, які будуть гідні досягнути того віку й воскреснуть з мертвих, не женяться і не виходять заміж, адже вони більше вмерти не можуть, оскільки є рівні ангелам» (Лк 20, 35. 36). Вказуючи на Закон Мойсея, Ісус підтвердив, що Бог не називав би себе Богом Авраама, Ісаака та Якова, якби ці патріархи не були живими (див. Вих 3, 6). Господь — Бог живих, «адже для Нього всі живуть» (Лк 20, 38).
І це насправді добра новина! Хоча всі ми рано чи пізно помремо, та все одно будемо жити з Богом. І чи може бути інакше? Адже з моменту хрещення ми стали частиною Церкви, містичного Тіла Христа. І тепер навіть смерть не може відділити нас від Нього. Апостол Павло пише: «Як бо в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть усі. І кожний у своїм порядку: первісток — Христос, потім — Христові під час Його приходу» (1Кор 15, 22-23).
Що більше ми живемо вірою, то менше боїмося смерті. Замість того, щоб ставитися до неї як до закінчення всього, ми повинні бачити в ній початок нового, кращого життя. Це не значить, що питання смерті не викликатиме в нас хвилювання. Бо ми справді не знаємо точно, якими є Небеса. Та ми можемо довіряти Божим обітницям і вірити, що коли підемо за Господом сьогодні, то наше завтра буде таким яскравим і радісним, аж це неможливо уявити.
«Господи Ісусе Христе, дякую Тобі за Хресні муки. Ти переміг смерть, щоб я міг жити вічно! Допоможи мені перемагати страх смерті».
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу. Як було на початку, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
