23 листопада 2019р. у Душпастирському осередку отців-домініканців у Львові, що по вул. Винниченка, 30 відбулося відкриття фотовиставки п.Малґожати Піуро та о.Якуба Ґонцяжа ОР під назвою «Два погляди».
Кольорові та монохромні світлини, поєднані у пари, представляють два погляди на місто Львів і запрошують глядача глибше зануритись у власну реальність завдяки затриманій фотографами миті.
У вступному слові о.Якуб сказав, що історія цієї виставки почалася 28 років тому — на домініканському паломництві з Кракова на Ясну Гору. Саме тоді він познайомився з п.Малґожатою, яка згодом навчила його мистецтва фотографії, допомагаючи реалізувати прагнення бачити більше. Їхнє знайомство та співпраця вилились у цей проект.
Пані Малґожата розповіла для CREDO про цей проект та своє особисте бачення того, що таке фотографія як мистецтво:
— Ця виставка поєднує у собі два погляди на Львів: о.Якуба, який тут багато років мешкав, і мій — людини, яка тут бувала по 2-3 дні на вікенди, коли на запрошення отця проводила фотомайстерки.
Ми вже давно виношували ідею спільної виставки. Я займаюся фотографією професійно, а о.Якуб колись у мене вчився фотографії. Так виникла сама ідея. А втілилась вона у фотографіях, що народилися тут, у Львові. Спершу це просто мали бути його і мої фото; але коли я вислала отцю свої знімки, то він зі своїх дібрав їм пари. І тоді зображення набрали зовсім іншого сенсу. І, на мою думку, це їхня найбільша цінність. У парі фото набрали такого трохи метафоричного змісту, більш глибокого, і це можна помітити, роздивляюсь їх саме у парі.
Для мене фотографія — це мистецтво бачити. Затримати мить, переказуючи її емоційну складову. Я навчаю своїх студентів дивитися серцем, кадрувати оком, малювати світлом. І часом для цього потрібно зазнати темряви, щоб потоваришувати зі світлом. Я визнаю, що не зловживаю фотошопом чи іншими графічними редакторами, бо для мене важливо передати глядачам те, що побачила я. Все інше вже перестає бути фотографією і стає графікою. Це теж має свій сенс і мету; але це вже щось, що створила сама людина, а не мить, яку вдалося зупинити.
Загалом, для мене особисто ці фотографії, поєднані у пари, мають значення дороговказів. Якщо подивитися глибше, то можна в них побачити типові риси сучасного світу, загрози, які він у собі несе, ознаки минущості всього. Ми з о.Якубом хотіли передати цими фото багато важливих речей, над якими варто замислитися, щоб щось змінити у своєму житті.
От ми якраз стоїмо на тлі моєї улюбленої пари. Для мене це образ людини ХХІ столітт. Людина, яка має багато можливостей та великий вибір, але не відчуває глибини і почувається загубленою. А друге фото показує, як людина у сучасному світі намагається втиснути себе у якісь рамки, щоб відповідати вимогам часу.
Отець Якуб розповів, як виникла ідея створити фото-пари, що вважає найголовнішим у фотографії:
— Коли я побачив фото Малґожати, які вона надіслала, то інтуїтивно відчув, що їх треба «попарувати», і з великим подивом побачив — я без жодних проблем серед своїх фото можу віднайти такі, що гармоніюють з її світлинами. Кінцевий ефект нас приємно вразив: фото абсолютно різні, але доповнюються, і в цьому їхнє багатство. На усіх світлинах Львів, але кожний із нас бачить його по-своєму, в різний час, за нагоди різних подій, які тут відбувалися; але водночас щось їх глибоко пов’язує, і саме тому вони розміщені поруч. Для мене це дебют. Раніше не доводилося виставляти свої роботи у публічному просторі.
Що, на ваш погляд, найважливіше у фотографії? — запитала я в отця.
— На заняттях у Малґожати я довідався, що найважливішими на фото є емоції. Ті, що супроводжують тебе у мить, коли фотографуєш. Тоді людина, яка потім дивитиметься на фото, теж буде їх бачити. Звісно, потрібно мати якісь особисті здібності до того, щоб побачити момент: уважність. Технічні навички чи добра фототехніка допомагають, але здатність побачити щось особливе відіграє більшу роль.
Виставку можна буде побачити ще протягом двох найближчих тижнів у години роботи Домініканського душпастирства.
фінансово.
Щиро дякуємо!
