Погляд

Реінкарнація — геніальна брехня сатани

29 Листопада 2019, 15:49 7109

Сестра Міхаела Павлів у 1967-1981 роках перебувала в Індії як медсестра, ще бувши мирянкою.

Вона поїхала туди з переконанням у глибині тамтешньої містики й красі індійської духовності. Однак те, що вона потім пережила в Індії, повністю зруйнувало її ідилічні уявлення. Вона на власні очі побачила, настільки сильно небезпечна привабливість східної духовності: з вірою в карму, дхарму та реінкарнацію.

Приїхавши в Індію, вона працювала в осередку здоров’я при католицькій місії. Заприязнилася з місцевими людьми, навчилася їхньої мови і дуже добре пізнала їхню ментальність, життя і вірування.

Сестра Міхаела мешкала в регіоні, де люди жили індуїстською духовністю, не зміненою європейськими впливами. Тепер вона згадує:

«Незабаром після того, як я розпочала працю в осередку здоров’я, мене шокували жертви індійської релігії… Уявіть собі, приносять мені до медцентру дитину, яку осліпили, з очних ям тече гній.

— Рятуй його!
— Що сталося? — питаю.

Виявляється, у храмі здійснено літургійну церемонію приготування до сповнення дхарми через цей рід, із якого походить хлопчик. Його треба було скалічити. А дхармою цього роду було жебракування. Отож щоб він міг успішно жебрати, його треба було осліпити…

Для цього дехто здатний обрізати руку до ліктя, позбавити очей чи поламати хребет так, що постає страшна карикатура на людську постать».

Якось до с.Міхаели зголосився виснажений голодом хлопець, який уже два тижні не отримував оплати за роботу. Коли сестра разом із ним пішла до працедавця з вимогою, щоб той виплатив належне за роботу, працедавець ввічливо відповів, що хоча індійська конституція і справді велить винагороджувати за працю, однак це тільки людський закон, а він не зобов’язаний таких законів дотримуватися.

Для нього бо зобов’язувальним є закон карми, який каже, що все, що з людиною відбувається, викликане її життям у попередньому втіленні. Тому хлопець не повинен вимагати зарплату, а має старатися якнайкраще виконувати свої обов’язки, й тоді в наступному втіленні він народиться у вищій касті.

Також працедавець сказав, що навіть якби хлопець помер від голоду, то й так нічого би не сталося, бо тоді би він народився у вищій касті… Так він релігійним законом карми і реінкарнації пояснив свій безжальний визиск. Теорія реінкарнації позбавляє людину почуття гріха та здатності відрізняти добро від зла.

Через п’ять років після перебування в Індії с.Міхаела розпочала навчання в галузі соціології в Університеті Карнатак (Дхарвар). Там вона глибоко пізнала індуїзм  ведійську традицію, яка до часу реформ практикувала: спалювання вдів разлм із тілами їхніх чоловіків; храмову проституцію, для якої батьки на все життя призначали своїх малих доньок; принесення божкам кривавих жертв із людей; закон надлюдини, який означає ставлення до начальника як до божества; поділ на касти, з безжальною дискримінацією людей із нижчих каст; ставлення до жінок як до істот нижчої категорії, ніж чоловіки.

У Ведах — індійських святих книгах — містяться релігійні погляди, які є підставою для віри в реінкарнацію. Згідно з цими твердженнями, Бог — це не особа, а безособова енергія, яку треба вшановувати у планетах, силах природи, тваринах, а також у людях виняткових рис і здібностей.

Ця сама божественна енергія присутня в кожному живому організмі. Тому немає принципової відмінності між людиною і твариною. Душа тварини колись, у наступному втіленні, матиме форму людини. А, наприклад, жаба, пес, кіт, свиня і парія — це почергові етапи очищення душі.

Убивство людини і вбивство тварини мають, відповідно, однакову моральну оцінку. Метою життя, як людини, так і тварин, є звільнення від матерії і злиття з безособовим богом.

Віра в реінкарнацію скасовує відповідальність та вільну волю людини. У тамтешній духовності немає заповідей. Єдина норма поведінки — це право сильнішого, природний добір, боротьба за життя і закон карми, тобто «борг» добрих або злих учинків, які собі нагромадила конкретна людська душа під час ранішого чи теперішнього втілення.

Якщо карма хороша — наступне втілення настане у вищій касті. Натомість якщо карма погана, втілення буде в нижчій касті. За цими віруваннями, страждання завжди викликане поганою кармою, тому безглуздо допомагати тому, хто страждає, оскільки ця людина сама має заробити собі кращу карму. Звідси виводиться погорда до людей, які страждають або тяжко працюють.

Через закон карми все стає відносним, а отже, не можна керуватися співчуттям і милосердям. Таким чином, зґвалтування жінки пояснюється тим, що це з нею мало статися через її погану карму.

За законом карми і реінкарнації, також і за вбивство не можна карати, тому що убитий або несвідомо бажав, щоби з ним це сталося, або ж погана карма мала бути подолана. Отож, згідно з теологією реінкарнації, «намарним є допомагати бідним і стражденним, оскільки як люди, так і народи мають відпрацювати погану карму і осягнути святість» (Дж.Дж.Стеффон, «Сатанізм як втеча в абсурд»).

Оскільки, за теорією реінкарнації, людина спасається сама, власними зусиллями, через практикування різних форм йоги, медитації та наступні втілення, то така духовність провадить до крайнього егоцентризму та повної байдужості до потреб інших.

Чеснота доброзичливості (майтрі) полягає в байдужості, а співчуття (каруна) — у відсутності залучення почуттів стосовно потреб іншої людини. Це «чеснота», ідеалом якої є досягнення блаженства і досконалої байдужості стосовно всього, що існує поза власною особистістю.

То саме завдяки «духовності» реінкарнації в нинішній Індії дуже часто жертвами насильства і несправедливості, пов’язаних із релігійним культом, стають старі, жінки й діти. Вбогих експлуатують і ними погорджують; їхня бідність викликана «провинами з попереднього втілення».

Злочинні жертви, в які складають дітей, раптові убивства, пограбування, сакральна проституція, содомський гріх та інше — скоюються силою права, почерпнутого з індуїстських «святих книг». Згідно з ними, душа приймає таке тіло, на яке заслужила, всіляке страждання — справедливе, і тому не повинно викликати співчуття, а вчинки милосердя не мають жодного сенсу.

Також треба пам’ятати, що ідеї милосердя, братерства чи суспільної справедливості, що з’явилися у релігійно-філософській думці Індії, позодять не з оригінального індуїзму, а з юдаїзму та християнства. Тільки в Євангелії ми знайдемо мотивацію для справжнього співчуття, чинення милосердя та любові до ближнього.

Вивчення релігій Сходу дозволило с.Міхаелі зрозуміти, що віра в реінкарнацію і система каст була вигадана людьми з вищих рівнів суспільства, щоб утримати в сліпому послухові та підданості людей із нижчих рівнів, сакралізувавши це в кастах.

Донині в Індії так звані шудри — люди, що належать до найнижчої касти — призначаються для найгіршої праці, причому під наглядом людей із вищих каст. Також вищим кастам заборонено торкатися таких людей. Тих, хто порушує цей принцип, б’ють або вбивають. Це расизм у чистому вигляді! Браминський закон «надлюдини» стає підставою для різних форм безправ’я, з потаємним убиванням непотрібних включно.

Треба пам’ятати, що ідеологія гітлерівського нацизму своїм корінням сягає східної духовності реінкарнації та кастовості.

Провідні ідеологи гітлеризму визнавали реінкарнацію, расистську гнозу, були справжніми окультними магами, що належали до філії старопруського масонства, так званого товариства Thule. До його членів належали всі очільники гітлерівського режиму: Гітлер, Гесс, Гіммлер, Розенберг, Франк, Борман.

Індуїстська практика храмової проституції виславляє еротизм у всіх виглядах, зі збоченнями включно. Аюрведа і культ демонів — натхнення для сатаністів та окультистів. Ось це — справжні риси східної духовності.

Сестра Міхаела згадує:

«Якось принесли до медцетру малолітню дитину, заражену венеричною хворобою. Потім виявилося, що є ще кілька випадків із того самого контакту. А свята книга Камасутри — вочевидь у тій редакції, бо в перекладах пропущено фрагменти, які можуть відштовхнути нашого читача, — велить, щоб заражений спочатку виконав полоскання всілякими “святими водами”, такими як сеча і вода з Гангу тощо; а як не допоможе, то він має очиститися “через жіночу форму, яка не була зіпсована місячними”, тобто — через дитину…

Ми обурюємося сесуальним використанням дітей, а у них це вкомпоноване у Веди й культ Вішну. Ми тут кричимо на випадки такого звиродніння, але якщо взяти Веди — то виявиться, що вони мають на це право, вочевидь ті, хто з вищих каст».

Артур Ллевеллін Бешем пише, що

«…у сексуальних обрядах тантричного буддизму анульовано всі види можливих заборон. Було дозволене навіть кровозмішання, оскільки те, що було гріхом для людини, зануреної в незнанні, ставало чеснотою втаємниченого.
Під час тантричних святкувань пили алкоголь, споживали м’ясо, убивали тварин, а інколи навіть людських істот: було дозволено всі переступи, які тільки можна уявити
».

Духовність Сходу, яку широко пропагують, це вже так званий європеїзований неоіндуїзм, що був опрацьований у минулому столітті «вільнодумцями» і набрав елементів християнської культури. Тому в ньому замовчуються забобонні погляди з різними неетичними позиціями, скандальними для європейця.

Ідеалізування східної духовності робить так, що багато молодих людей піддаються гаданій привабливості й безкритично приймають інформацію щодо Сходу, сліпо наслідуючи тамтешні практики. Вони не усвідомлюють, що, наприклад, у святих індуїстських книгах бог Крішна маніфестував свою божественну свободу через убивства, крадіжки, викрадення дівчат і чужих жінок, влаштовування непристойних розваг.

В усіх історіях, присвячених Крішні, не було жінки, здатної противитися його привабливості, тому його називають Всесильним Спокусником.

Крішна, за індуїстськими віруваннями, це втілення життєвої сили Вішну, бо він мав 16 тисяч дружин і 180 тисяч синів. А хоча всі його жінки мешкали по окремих палацах, то він був у кожної з них о тій самій порі. Донині Крішну в Індії вшановують через практики храмової проституції як володаря сексу і плідності, званого Раджагопал.

У нас просто не говориться, яким є справжнє значення Крішни. Радять тільки багатогодинне повторювання його імені як спосіб «очищення душі». Таким підступним чином запроваджується сатаністична «свідомість Крішни» у християнське середовище.

На жаль, деякі молоді люди у своєму незнанні й наївності часто не усвідомлюють, що відмовляють мантру — повторюючи ім’я Крішни, — віддаючи честь божкові розпусти і крайнього егоїзму.

Сестра Міхаела підкреслила, що «всі антикатолицькі організації, секти й рухи, під прекрасними гаслами братерства, екуменізму, міжрелігійного діалогу тощо, — заохочують користуватися культурою Сходу як шляхом до нового розвитку, застосовуючи допасування східних поглядів і практик до ментальності слухачів.

За кожної нагоди вони поширюють похвалу східним визнанням, ба навіть захват ними, з одночасним вказуванням на браки й недосконалості Церкви. Вже стало звичним безпідставне ствердження, що індуїстська містика глибша за нашу, що ті люди кращі за католиків, і так далі».

Як же прикро чути такі думки, знаючи, наскільки вони фальшиві, зокрема коли знаєш про величезну кількість нещасливих людей, які стали жертвами «духовності» східних сект, які нищать людську особистість.

Варто пам’ятати, що нинішня конституція Індії будована на основоположних християнських принципах, а не на індуїзмі.

Махатма Ганді пізнав учення Христа, коли навчався в Англії. І хоча він не став християнином, однак жив цим духом і втілював його у своєму житті. Його застрелив брамин (представника своєї касти!) за те, що Ганді порушував індуїстську традицію і не визнавав каст ані реінкарнації.

Із цього (дуже короткого) представлення засновків і духовності реінкарнації випливає, що ця теорія — надзвичайно розумна пастка сатани.

Для католика віра в реінкарнацію — це зрада Христа, тому що, за Біблією, життя кожної людини на землі — неповторне. Люди помирають лише один раз: «І як призначено людям раз умерти, а потім суд…» (Євр 9,27). А по смерті людина вже не має змоги повернутися до земного життя: «Не забувай: повернення немає» (Сир 38,21а).

У мить смерті настає відділення душі від тіла і визначається остаточна доля людини: спасіння чи вічне засудження. Натомість тіла померлих воскреснуть у день Парузії (Другого пришестя Христа). Це істина, яку об’явив сам Господь Ісус, своєю Смертю і Воскресінням.

Переклад CREDO за: о. Мечислав Пьотровскі, Miłujcie się!

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Збір на існування CREDO
Зібрано Залишилося зібрати
4097грн
74998грн
Потрібно зібрати
79095грн
Залишилося
12днів
Розмістити цей блок в себе на сайті

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

Індія
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: