Свята Катерина Александрійська, діва і мучениця

Римо-катол.: 25 листопада (довільний спомин)
Греко-катол.: 24 листопада

Це ще одна свята, чиє життя відоме більше на рівні легенд, аніж історичних даних. Св. Катерина жила в Александрії, на той час — столиці Єгипту.

Приблизно в 305 або 313 році, тобто в будь-якому разі на початку IV ст.н.е., в Александрії загинула християнська мучениця на ім’я Катерина. Легенди про неї складено у VI ст., але згадують про Катерину також і св. Руфін (нар. близько 345 р.) і Євсевій Кесарійський (263-340).

Про св. Катерину оповідають, що вона була донькою єгипетського правителя, і відзначалася як красою, так і розумом та побожністю. Крім того, що як донька правителя вона ще й була вельми заможна.

Як до багатої нареченої, до неї сваталися чимало охочих, але Катерина була побожною християнською юнкою, яка з ранніх літ склала Богові обітницю чистоти.

Дату смерті св. Катерини Великомучениці пов’язують із першою можливою — 305 роком — через те, що саме до цього року імператором у Римі був Діоклетіан (284-305), чиє ім’я пов’язане з одним із найкривавіших гонінь в історії християнства. Однак не він сам видав розпорядження про закатування александрійської мучениці.

Діоклетіан установив тетрархію (правління чотирьох) для вельми розлогої Римської імперії. Східною частиною керував Максиміан, особливо запеклий ворог християнства. Навряд чи цього воїна, залученого імператором до правління, хвилювала теологія. Зате використання християнами слова «Господь» — Dominus, яке для нас є поняттям, цілковито відірваним від земних інституцій правління, було проблемним за часів Діоклетіана. Саме цей імператор став першим підписувати свої листи як «правитель» (Dominus), через що його правління ще називають домінатом. Відповідно, в імперії не могло бути двох правителів — двох «богів», відповідно до паралельних значень цього слова.

Розпочаті Діоклетіаном «чистки» в Александрії провадив Максиміан особисто. Він прибув до єгипетської столиці, аби упевнитися у виконанні імператорських едиктів. Донька правителя відмовилася скласти жертву богам, засвідчивши свою віру в Єдиного Бога. Тоді було скликано великий міський диспут, на якому 50 тодішніх мудреців і філософів викладали свої погляди щодо помилковості християнської доктрини, а Катерина відповідала їм, пояснюючи суть християнства. Згідно з легендою, їй на той час було 18 років, і мудреці її не відвели від істини — навпаки, вона сама багатьох переконала в істинності християнської віри. Заодно навернулася й дружина тетрарха Максиміана, присутня на диспуті.

Розгніваний тетрарх наказав жорстоко катувати християнку: спершу її бичували, перетворивши тіло на суцільну рану, потім морили голодом, потім вирішили колесувати. За легендою, у відповідь на молитву св. Катерини зійшов ангел, який поламав колесо катування. Бачачи, які страждання зносить ця юна християнка, чимало римських солдатів прийняли віру в Христа — Бога таких відважних духом людей.

Тіло св. Катерини було перенесене на гору Синай, швидше за все заради врятування високошанованих реліквій від арабів, а потім турків, які захопили Єгипет. До сьогодні воно знаходиться у монастирі, який носить її ім’я і є місцем численних паломництв.

Друга можлива дата її смерті є граничною, після якої вже важко було би говорити про мучеництво, оскільки 313 рік — час виходу Міланського едикту.

Зображається в царському одязі або з короною на голові, в руці — пальма мучеництва. Її атрибути: ангел, який надягає їй на палець обручку — символ містичних заручин; філософи, з якими вона провадила диспут; колесо як знаряддя мучеництва, хрест, меч, блискавка.

Монастир св. Катерини Александрійської на горі Синай.