Відтоді, як Папа Франциск встановив спомин Марії, Матері Церкви, на понеділок після П’ятидесятниці, цій особливій ролі Богородиці приділяється набагато більше уваги.
Але це не новий марійний титул, а вираження того вчення, якого Церква дотримувалася з самого початку.
Папа Бенедикт XVI протягом свого понтифікату ділився багатьма лаконічними і прекрасними роздумами про Марію, Матір Церкви.
Під час загальної аудієнції у 2008 році Бенедикт XVI згадав про те, як цей титул вжив Папа Павло VI:
«Те унікальне та неповторне місце, яке Марія займає у спільноті вірних, також випливає з Її фундаментального покликання бути Матір’ю Спасителя. Саме тому Марія є також і Матір’ю Містичного Тіла Христового, яким є Церква. Тому справедливо, що 21 листопада 1964 року, під час Другого Ватиканського Собору, Павло VI урочисто присвоїв Марії титул “Матір Церкви”».
Далі Папа Бенедикт розмірковував про те, що це не просто узагальнений термін, а те, що стосується кожного з нас:
«Саме тому, що Вона — Матір Церкви, Діва Марія є також Матір’ю кожного з нас, членів Містичного Тіла Христового. Ісус на хресті ввірив свою Матір усім своїм учням і водночас ввірив усіх своїх учнів любові своєї Матері».
Бенедикт заглиблюється у цей біблійний епізод, пояснюючи символізм того, що Йоан взяв Марію у свій дім.
«Він прийняв Її у свою власну реальність, у своє власне існування. Таким чином, Вона стала частиною його життя, і два життя стали взаємнопроникними. Це прийняття Її у своє життя є заповітом Господа. Тому у найвищий момент виконання своєї месіанської місії, Ісус заповідав кожному зі своїх учнів як дорогоцінну спадщину свою власну Матір, Діву Марію».
Це пояснення чудово відображає сутність Марії як Матері Церкви. Вона не просто Матір інституції; Вона — наша Матір, та, кого ми маємо запросити у свій дім.
Її слід не просто називати матір’ю, а вітати як Матір, щоби вона була тісно пов’язана з нашим власним життям.