Біблійні роздуми

Адвент — «посидимо перед дорогою»

13 Грудня 2019, 09:00 478 о. Кирило Лесько

Роздуми над Божим словом на п’ятницю ІІ тижня Адвенту

Того часу Ісус сказав натовпу: «З ким це Мені порівняти цей рід? Він подібний до дітей, які сидять на майданах і гукають до інших, кажучи: “Ми вам грали вам на флейті, та ви не танцювали; ми голосили, та ви не били себе в груди”. Бо прийшов Йоан, який не їсть, не п’є, а вони кажуть: “Біса має”. Прийшов Син Людський, який їсть і п’є, а вони кажуть: “Ось людина, що обжирається та впивається вином, друг митників та грішників”. Тож мудрість виправдана  своїми ділами».

Мт 11, 16-19

У сьогоднішній притчі Ісус дивується тому, до якої міри ми нелогічно робимо висновки у своїх судженнях і нелогічні у своїх діях. Не є таємницею, що часто ми приймаємо якісь рішення, користуючись не розсудливістю чи необхідністю, а емоціями. Знають про цю слабкість людини маркетологи, і потужно її використовують. Люди купують нові й нові речі, змінюють свої айфони на останні моделі, купують нові автомобілі — і все це не тому, що старе вже зносилось або вже не можна ними користуватися, а тому що хочеться бути сучаснішим, хочеться щось нове і свіже, яскраве… Дуже швидко життя втрачає глибокий сенс, перетворюючись у біганину за новими враженнями, новими відчуттями, новою інформацією. Все нове, тільки би втекти від нудьги і порожнечі… Врешті-решт закінчуються або враження, або кошти на ці враження, і людина залишається сам-на-сам зі своєю пусткою і відсутністю справжнього, глибокого сенсу життя.

Адвент це час зупинитися, перевести дихання, подумати над тим, які справжні мотиви моїх учинків. Чого я насправді шукаю? Де джерело мого щастя?

Є звичай «посидіти на доріжку»: перед далекою подорожжю, перед самим виходом, родина, що виїжджала з дому, сідала, і на хвилину всі замовкали. Це не пустий ритуал чи забобон: це потреба людської душі в певних ситуаціях зупинитися, відійти від звичних, доведених до автоматизму дій — і подумати. Якраз тоді, в моменти цих посиденьок на доріжку, і згадували про те, що, наприклад, забули щось важливе покласти до валізи, чи перекрити воду тощо. І період Адвенту є саме таким часом, коли ми зупиняємося перед далекою подорожжю до вічності. Саме зараз ми можемо згадати те, що нам дуже важливо для цієї подорожі, щось, про що ми могли забути в клопотах і турботах повсякденних справ.

Мудрість не в тому, щоб нічого не забувати, а в тому, щоб знати, що завжди можеш щось забути, можеш помилитися, не зауважити щось важливе, щось пропустити. Ось тому і зупиняєшся, робиш собі час на невелику зупинку і спокій, щоб не зіпсувати всієї подорожі.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: