Беатифікація, якої не було

Сьогодні, 21 грудня, мала відбутися беатифікація Слуги Божого Фултона Дж. Шіна.

Як знаємо, її відклали на невизначений час. Одним зі священників, які вирішили поїхати до Пеорії на беатифікацію архієпископа Фултона, був о.д-р Марек Педзевич, автор книжки про феномен програми «Life is Worth Living».

Попри відкликану беатифікацію, о.Марек вирішив вибратися до Пеорії. Там він побував у музеї, присвяченому архієпископові Шіну, і надіслав свій текст до редакції сайту Arcybiskup Fulton J. Sheen.

Я давно думав про те, щоб поїхати до гробу архієпископа Фултона Шіна. Уявляв, що полечу до Нью-Йорка і піду до крипти архієпископів у катедрі св.Патрика. Там від 1979 року спочивало тіло «телевізійного єпископа».

Спостерігаючи досить довгенько за конфліктом, пов’язаним із правом розпоряджатися тілом священника, я не думав, що остаточне рішення буде ухвалене так швидко. Однак — уже в липні 2019 — Слуга Божий був перевезений до Пеорії, міста, в якому зростав і де отримав таїнство священницьких свячень. Звістка про ці події змінила моє мислення щодо можливої подорожі до гробу архієпископа. Вже не Нью-Йорк, а Пеорія. З цієї зміни також випливало, що це буде подорож не до Слуги Божого, а до блаженного Католицької Церкви.

Завади в беатифікаційному процесі добігали кінця. Вже залишилось тільки чекати на проголошення дати беатифікації. А її вже точно оголосять за кілька місяців наперед! Отож зродилася добра ідея: запросити до подорожі на беатифікацію архієпископа Шіна інших охочих. Кілька чоловік заявили про готовність участі в такій ескападі. Ми чекали тільки на дату.

Коли пам’ятного 18 листопада було оголошено, що урочистості відбудуться 21 грудня, наші плани розвалилися. Ну хто ж здатний зібратися за океан у передсвятковий час??? І що то за ідея — беатифікація взимку? Однак же — рішення оголошено, нічого не поробиш. Проте думка про урочистість не давала мені спокою. Постійно поверталося запитання: може, я таки повинен їхати?

Разом з о.Петром Радомським ми ствердили в суботу 30 листопада, що полетимо до Пеорії на беатифікацію. Мене огорнула велика радість, що я зможу взяти участь у такій небуденній події. На власні очі побачу племінницю Шіна, завдяки якій тіло архієпископа було перевезене до Пеорії, що відкрило шлях для беатифікації. Напевно там буде малий Джеймс Фултон Енгстром, чудесно воскрешений хлопець, випадок якого був визнаний чудом за заступництвом архієпископа і послужив його процесові. Буде, зрештою, Деніель Дженкі, єпископ Пеорії, який так багато зробив для цієї беатифікації… Все буде незвичайним, духовним і людським пережиттям, яке назавжди залишиться в серці й пам’яті. Буде чим радіти!

Ця радість тривала заледве п’ять днів. Закінчилася розчаруванням від повідомлення, що беатифікацію відклали. З якого приводу? І як це можливо? Що сталося? Із доступних відомостей про затримку беатифікації випливає тільки те, що це якесь дуже дивне рішення, і що воно має сумнівне обґрунтування. Ну, може, є якісь причини, яких ми не знаємо. Цього теж не можна виключати. Однак жаль у серці залишається. Людина, яка стільки зробила для Церкви, яка привела до Христа стільки душ, — навіть по смерті зазнає такого до себе ставлення, яке викликає здивування й відразу.

Однак я не можу скасувати свою подорож! Надто багато приготувань уже виконано. Нема як усе відкликати.

Отож 20 грудня, у переддень планованої беатифікації, я вийшов на автобусній зупинці в Пеорії. Від самого ранку був дуже щасливий, внутрішньо радісний. У якомусь сенсі, моя мрія сповнювалася. Спершу я пішов до музею архієпископа, а після відвідин експозиції — до катедри. Вона була ще зачинена. Разом з о.Петром та іншим, американським священником, ми були першими людьми, хто увійшов до храму опівдні. Навпроти бічних дверей храму виднів вівтар з образом Божої Матері Неустанної Допомоги, а під ним — мармуровий саркофаг із тілом архієпископа. Обік — два клячники. І тиша. Все сприяло зосередженню і молитві.

Я стільки про тебе читав. Стільки розповідав про тебе іншим. Прочитав не одну твою книжку. Був зворушений від звістки про людей, яких ти привів до Бога. Багато разів був натхнений твоїми словами і стилем життя. Так часто посилався на твої дохідливі слова у своїх проповідях. Писав про тебе і твою справу. А ти ж помер ще перш ніж я народився. Тепер — я стою навколішках біля твого гробу. Я внутрішньо просвітлений і дуже, дуже щасливий… Я скажу тобі про те, що для мене важливе. І про тих, кого я привіз до тебе у своєму серці…

За кілька хвилин до гробу архієпископа стало прибувати щораз більше людей. Певне, дехто з них теж вибирався на беатифікацію. Разом із ними я молився сьогодні при гробі архієпископа, який також і мене, польського священника, внутрішньо притягує до Христа.

Кафедральний собор у Пеорії нещодавно завершив реноваційні роботи, готуючись до беатифікації. Ось як він тепер виглядає. Фото зі сторінки Arcybiskup Fulton J. Sheen

Виходжу з катедри. Дивлюсь на годинник: 13.00. Справді? Година минула так швидко? Я читав про те, як ти, отче архієпископе, щодня проводив годину біля Ісуса. І це було для мене натхненням. Сьогодні я провів годину біля тебе. І дуже щасливий від цього. Однак мушу повертатися. За хвилину приїде автобус і повезе мене до Міста Вітрів, звідки я незабаром перелечу до батьківщини…

Й ось я, власне, сиджу в автобусі, їду дорогами Іллінойсу, пишучи ці слова. І думаю собі, що хоч не було мені дано втішитися твоєю беатифікацією, отче архієпископе, то все одно я від’їхав від твого гробу з великим вдоволенням.

Певно, ми ще дочекаємося жаданої урочистості. Однак я бачив людей, які приходили до твого гробу, щоби при ньому молитися. Хоча твій гріб знаходиться за кілька тисяч кілометрів від місця, де я мешкаю, — ти будеш мені тепер щоразу ближчим.