О зірко Віфлеємська, а що ти таке?

Вона — повсюди. На поштівках із вітаннями, на вертепах, будованих по храмах і домівках, на вершечках різдвяних ялинок, ба навіть у телерекламі.

Віфлеємська зірка — один із найбільш упізнаваних символів Різдвяних свят.

І нема чого дивуватися, бо, зрештою, ця зірка привела до Ісуса перших язичників. І саме завдяки ній упали навколішки перед Месією володарі тодішнього світу.

Але чи існувала насправді Віфлеємська зірка? А якщо так, то що вона була таке?

Кон’юнкції

За описом св.Матея, «зірка з’явилася на сході» й була знаком, на який чекали Мудреці зі Сходу (найімовірніше — з Персії), знаком народження Царя Світу. Про цю подію точно не знав нічого цар Ірод, бо «випитав у них (мудреців) пильно про час, коли зоря з’явилась» (Мт 2,7б), і попросив, щоб на зворотному шляху вони йому про все оповіли. Юдеї — за велінням закону — не могли займатися астрономією чи астрологією, тому не повинно викликати подив те, що юдейські очільники не розпізнали того, що діялося на нічному небі. «І ось зоря, що вони її бачили на сході, йшла перед ними, аж доки не підійшла і не стала зверху, де було дитятко. Побачивши зорю, зраділи радістю вельми великою».

Ретельне читання не тільки самого Євангелія, але також старих римських, китайських чи вавилонських хронік та поєднання подій, описаних там, з аналізами суто астрономічними може з великою долею достовірності розв’язати загадку Зірки. Навіть більше: можна наважитися досить точно визначити не тільки рік, але навіть місяць, коли Христос народився.

Астрономічне явище, яке можна назвати Віфлеємською зіркою, має відповідати кільком умовам. По-перше, воно мало бути добре помітне на досить-таки широкій території; по-друге, тривале; і по-третє, це мало бути щось непересічне (або рідкісне).

То почнімо від кон’юнкції планет. Це таке розташування планет нашої Сонячної системи на небосхилі, коли для спостерігача з землі вони накладаються одна на одну або перебувають дуже близько одна біля одної. Стародавні джерела, а також астрономічні таблиці кажуть, що 7 року до н.е. кон’юнкція Юпітера й Сатурна на тлі сузір’я Риб ставалася тричі. Така подія в нашій системі відбувається не частіше ніж раз на кілька сотень років. Що цікаво, ці явища були зареєстровані на тлі сузір’їв Риб і Лева, а обидва ці сузір’я для астрологів пов’язані з Ізраїлем. Відповідно, перша й найбільш очевидна інтерпретація для тодішніх мудреців була така, що діється щось видатне саме в цій частині світу.

Комети і наднові зорі

Кон’юнкція двох планет — не єдине можливе пояснення явища Віфлеємської зірки. У 5 році до н.е. була зареєстрована кон’юнкція трьох планет: Юпітера, Сатурна і Марса.

Певно, найбільше на роль такої Зірки претендує комета. Але проблема в тому, що небагато комет видно неозброєним оком. Єдина, яку можна взяти до уваги всерйоз, це комета Галлея. Однак вона з’явилася на Віфлеємом в 11 році до н.е., а це виглядає на завчасне, щоб свідчити про народження Христа. Щоправда, у хроніках тих часів можна знайти повідомлення про комети, які з’явилися ближче до імовірного часу народин Спасителя; але то були «одноразові» з’явлення. Нині не виглядає можливим справдити істинність тих повідомлень.

Досить добре задокументованою є теорія, яка стверджує, що Віфлеємська зірка це вибух наднової зорі. Вибух дає так багато енергії, що супернові інколи можна бачити навіть удень. Сила випромінювання зорі може збільшитися навіть у кількадесят мільйонів разів! Із розрахунків, спостережень і старих китайських хронік випливає, що вибухи супернових сталися в середині 5 року до н.е. Нечуване те, що після одного вибуху невдовзі стався вибух другої супернової, під кінець лютого 4 року до н.е. Неможливо розрахувати імовірність збігу настільки рідкісних астрономічних явищ.

Не можна також виключити того, що Віфлеємська зірка — це не одне явище, а всі разом. Не підлягає сумнівам, що Мудреці зі Сходу були прекрасними знавцями неба. Чимало з цих згаданих та інших явищ, про які тут не згадано, відбувалися на тлі сузір’їв, співвідношених з Ізраїлем. Знаків було багато, бо до них ще треба додати два затемнення Місяця, коли його диск ставав криваво-червоним.

Рухається чи стоїть на місці?

І остання справа. Як уявити рух об’єкту нічним небом? Зірка провадила Мудреців. Але ж то не так, що вони не знали, куди їм іти! Це їм сказали пророцтва. Подорож із Персії чи Вавилону до Ізраїлю могла тривати кілька тижнів. Можливо, в її ході мудреці (маги, царі, хоч би як їх назвати) бачили кілька явищ на нічному небі (а може, і на денному теж). Одне явище завершувалося, а друге розпочиналося, в іншій частині неба. Може бути, що тому вони й мали враження, що зірка рухається.

Проте могло бути й зовсім інакше. Вони могли весь час бачити одне явище (інші випадки для них би тоді означали підтвердження непересічності явища). Йдучи в напрямку якоїсь точки на небі, можна дістати враження, що ця точка від нас «втікає». Так відбувається, наприклад, із Місяцем, коли іти в його напрямку. Чому так відбувається — тема для окремої статті, але вже самий цей оптичний обман робить так, що, зупиняючись у якомусь місці, ми маємо враження, що й цей об’єкт зупиняється.

А що зі вказанням місця народин Ісуса зіркою? Частина з описаних явищ стосується констеляцій, пов’язаних з Ізраїлем. Може, про це і йшлося? Хоч би як це інтерпретувати, астрономи стверджують, що нагромадження «знаків на небі» у той період було величезним.

Переклад CREDO за: Томаш Рожек, Wiara