«Я не можу мовчати, треба взяти слово», — заявив папа-сеньйор Бенедикт XVI у книжці, виданій спільно з префектом Конгрегації у справах Божого культу і дисципліни Таїнств, кардиналом Робером Сара.
Видання побачить світ у Франції 15 січня 2020р., воно називається «З глибини наших сердець». Воно присвячене цінності віри та значенню священницького целібату. Уривки з книжки представило щоденне паризьке видання «Le Figaro».
Як зазначають світові медіа, ця книжка стала реакцією на думки, що з’явилися під час нещодавнього Синоду для Амазонії. «Целібат необхідний. Я не можу мовчати. Ми зустрічалися протягом тих минулих місяців, коли світ був повний галасу, створеного дивним медіальним синодом, який слідував за Синодом реальним. Ми перелічили наші надії та занепокоєння. Молилися і роздумували у мовчанні», — пишуть автори у вступі.
Далі вони зазначають: «Целібат священників має велике значення, щоб наш шлях до Бога залишався фундаментом нашого життя».
«Особисто я вважаю, що целібат це дар для Церкви, і не погоджуюся на те, щоб дозволити його вибірковість. Ні. Таке розв’язання могло би залишитися на найвіддаленіших місцях, як, наприклад, тихоокеанські острови; але про це можна думати, коли постане така душпастирська потреба. Пастир повинен думати про вірних», — читаємо в передмові. Бенедикт XVI пояснює, що зі щоденного служіння Євхаристії, яке базується на стані богослужебності, випливає неможливість подружнього зв’язку. «Можна сказати, що функціональне статеве утримання переродилося в утримання онтологічне». Водночас папа-сеньйор зауважує, що целібат не випливає з гордування тілесністю і статевістю людини.
Бенедикт XVI нагадує, що Церква завжди цінувала шлюб і вважала його Божим даром, але служіння Богу так само вимагає повного дарування людиною себе, а отже — не виглядає можливим поєднання обох покликань. Тому «здатність відмовитися від подружжя, щоби повністю віддати себе в розпорядження Богу, стала критерієм священницького служіння».
Кардинал Сара, зі свого боку, пояснює, що «целібат, хоч і є інколи випробуванням, але також є визволенням», «радістю», і позбавляти священників і спільнот цієї радості вільного служіння — «не є ділом милосердя».