Несподіване повернення

Роздуми над Божим словом на ІІ неділю Звичайного періоду, рік А

Апостол Йоан — учень, якого Ісус любив, — був наочним свідком багатьох подій, що їх не бачили інші апостоли. У сьогоднішньому фрагменті Євангелія він детально описує все те, що сталося над Йорданом, де хрестив Йоан Предтеча. Цілком можливо, що син Заведея прийшов одного дня, як і всі інші люди, щоб прийняти хрещення покаяння від Предтечі; але після цього він залишився при ньому. Апостол Йоан став учнем Йоана Хрестителя разом з Андрієм, братом Симона-Петра (Йн 1,35). Отож, Йоан твердить, що Ісус не тільки був охрещений, але ще два дні поспіль (вв. 29 і 35) приходив до Йоана Хрестителя після хрещення: Тож наступного дня бачить він Ісуса, що йде до нього. Для чого ж повертався Ісус?

Здається, що все вже відбулося. Йоан на те прийшов, водою хрестивши, щоб Ізраїлеві об’явлений був Ісус Христос. І справді, першого дня при хрещенні Ісуса пролунав з неба голос: Це Син мій улюблений, в якому Я вподобав (Мт 3,17). Небесний Отець уже об’явив свого Сина, і Йоан Хреститель став свідком цієї події: І я побачив, і засвідчив, що Він — Божий Син. Однак наступного дня мало відбутися ще одне об’явлення. Йоан Хреститель вдруге бачить Ісуса і вказує: Ось Агнець Божий, який забирає гріх світу! Першим свідчив Небесний Отець; Йоанове свідчення — друге, і воно наскрізь пророче.

Про що свідчить Йоан Хреститель? Він каже, що Божий Син прийшов не як суддя, щоб судити світ за гріхи, але як Агнець Божий, щоб узяти на себе гріх усього світу. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним — світ спасти (Йн 3,17). Йоан Хреститель, як останній пророк Старого Завіту, говорить про здійснення пророцтва. Ісус — саме той Агнець, якого заповідав пророк Ісая: Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на нього. Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст (53,6-7).

В Євангелії від Йоана є тільки один гріх світу — це відкинення Божого Сина. Кожна наша провина завжди стосується Його самого та всі вони покладені на Нього одного: Він же був поранений за гріхи наші (Іс 53,5). Тому можна говорити про один великий гріх світу, що веде до розп’яття Божого Сина. Після свідчення Йоана Хрестителя розпочинається хресна дорога Господа Ісуса, яка завершиться розп’яттям та згадкою про пасхального агнця, кістки якого не будуть поламані (Йн 19,36). Ісус повертається, щоби Предтеча вказав на Нього як на Агнця, який бере гріх світу.

Треба також зауважити, що Йоан Хреститель не сказав «взяв» гріх світу, але «бере» гріх світу. Це щоденна дія Ісуса Христа. Кожного дня триває Його жертва і забирання гріха: Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані (Іс 53,5). Ісус постійно повертається, щоби забрати мій гріх.