Роздуми над Божим словом на ІІІ неділю Звичайного періоду, рік А
Впродовж двох останніх неділь ми були свідками надзвичайної події — об’явлення Божого Сина над водами Йордану. Небесний Отець проголосив свого Лю́бого Сина, якого ми маємо слухати, а Йоан Хреститель вказав на Божого Агнця, який бере гріх світу.
Однак здається, що Ісус нікуди не поспішає. Після свого хрещення Він сорок днів провів на пустелі, де жив кожним словом, що походило з уст Божих. Ісус відкинув спокуси диявола і Йому служили ангели. Невдовзі Він почув, що Йоана ув’язнено, і спокійно відійшов у Галілею. Далі Христос залишив Назарет, пішов до Капернаума й оселився там. Невідомо скільки потрібно було часу на такі зміни, але Ісус робить усе чітко, рішуче та послідовно.
Євангеліст Матей відкриває нам сенс усіх тих подій. Божий Син своїми діями виконує пророцтво Ісаї. Ісус уже живе Божим словом — перш, ніж настане початок Його проповідування. Син Марії досконало знає Святі Писання. Він розуміє, що всі вони стосуються Його. Ісус Христос живе і пересувається так, як це було написано, щоб усе здійснилося перш, ніж буде проголошене.
Господь надзвичайно високо шанував Йоана Хрестителя, до тієї міри, що розпочав своє проповідування тими самими словами, якими навчав Предтеча: Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне! Ісус дослівно продовжив проповідь Хрестителя, бо найбільше людина потребує дару покаяння. Покаяння — це саме дар Божий, а не виключна ініціатива чи дія людини. Воно відбувається тоді, коли сам Господь перший наближається до людини: Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне! Покаяння — це завжди відповідь Богу, якого потребую.
Тут відкривається ще один мотив, чому Ісус оселився у Капернаумі. Це були землі двох ізраїльських колін, Завулона і Нефталима, які найперше постраждали від нападу військ Ассирії та у восьмому столітті до народження Христа були виселені до Ассирійської неволі, а за ними і вся Галілея (пор. 2Цар 15,29). Невдовзі покинуту місцевість заселили язичницькі племена. Коли неволя закінчилася — ізраїльтяни повернулися до своєї землі, але швидко змішалися з осілими тут язичниками. Саме тут люди найбільше потребували покаяння, адже Вибраний народ сидів у темряві, в країні й тіні смерті.
Ісус міг би продовжити справу Йоана Хрестителя над Йорданом — тобто там, куди виходив увесь Єрусалим, вся Юдея та Йорданська околиця (Мт 3,5). По-людськи це виглядало ефективнішим та доцільнішим; однак Господь обирає те місце, де, здається, ловити було нічого! Проте саме тут Він скаже першим своїм апостолам: Ідіть за Мною, і зроблю вас рибалками людей. Тому саме там, де колись розпочалося падіння Обіцяної землі, відтепер їм засіяло велике світло. Ісус несе відновлення там, де є найбільше знищення і найбільша потреба покаяння.
Христос обійде всю Галілею. Він навчатиме у синагогах, зцілюючи всяку недугу і всяку хворобу в народі. Це стане знаком наближення Небесного Царства абсолютно до кожного: всеосяжна дія Бога. Вся Галілея… всяка недуга… всім дарована можливість навернення — вийти назустріч Господу, який наблизився саме до мене.
фінансово.
Щиро дякуємо!
