«Юначе, кажу тобі, встань» (Лк 7,14) — такою є тема, запропонована Вселенським Архієреєм на 35 Всесвітній день молоді-2020, який пройде на дієцезіяльному рівні 5 квітня, у Вербну неділю.
«Дорогі юнаки та дівчата, у жовтні 2018 року Синодом єпископів на тему “Молодь, віра і розпізнавання покликання” Церква розпочала роздуми над вашим станом у сучасному світі, над вашими пошуками сенсу та життєвого проекту, над вашими стосунками з Богом. У січні 2019 року я зустрівся з сотнями тисяч ваших однолітків з усього світу, які зібралися в Панамі на Всесвітній день молоді. Події такого роду — Синод і ВДМ — виражають істотний вимір Церкви: “прямувати разом”».
Цими словами Папа Франциск розпочинає своє послання на 35-й Всесвітній день молоді, повідомляє Vatican News.
Теми для наступних Днів молоді
Вселенський Архієрей зазначив: з огляду на те, що молоді люди люблять подорожувати й відвідувати нові місця, для проведення ВДМ- 2022 року він обрав Лісабон, столицю Португалії. Саме з Лісабона у ХV-XVI століттях багато молоді — зокрема, багато місіонерів — подались у незнані землі, також і для того, щоб ділитися з іншими вірою в Ісуса Христа. Темою Всесвітнього дня молоді в Лісабоні будуть слова з першого розділу Євангелія від св.Луки: «Марія, вставши, пустилася швидко в дорогу». Також Папа пропонує замислитися над такими біблійними словами: «Юначе, кажу тобі, встань» (Лк 7,14) — у 2020 році та «Встань! Вчиню тебе свідком того, що ти бачив» (пор. Діян) — у 2021 році.
«Як можете зауважити, спільним дієсловом усіх трьох тем Всесвітніх днів молоді є “вставати”. Цей вираз набуває також значення “підводитись, пробуджуватися до життя”. Це дієслово повторюється в Апостольському напоумленні Christus vivit, яке я вам присвятив після Синоду 2019 року і яке, разом із заключним документом Синоду, Церква вам пропонує як маяк, щоб освітлювати шляхи вашого існування», — пише Святіший Отець.
«Молода людино, встань»
«Якщо ти втратив внутрішню силу, мрії, ентузіазм, надію та великодушність, — перед тобою з’являється Ісус, так, як Він став перед мертвим сином удови, та з усією своєю владою Воскреслого напоумляє тебе: “Юначе, кажу тобі, встань”». Ці біблійні слова, як бачимо, Глава Церкви вже цитував молоді у своєму Апостольському напоумленні Christus vivit (п.20).
Уривок із Євангелія від Луки розповідає про те, як Ісус прийшов у місто Наїн, що в Галілеї, і побачив похоронну процесію, що проводжала в останню путь юнака, єдиного сина матері-вдови. Ісус, вражений материнським болем, вчиняє чудо, воскресивши юнака. Однак, як зазначає Єпископ Рима, чудо стається після певної послідовності поведінки та жестів, про які говорить уривок: «Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї: “Не плач”. І приступивши, доторкнувсь до мар, і ті, що несли, зупинились» (Лк 7, 13-14). Папа запропонував приглянутись до деяких із цих жестів і дій.
Бачити біль і смерть
Ісус скеровує свій уважний погляд на жалобну процесію та серед натовпу зауважує обличчя жінки, позначене великим болем. Його погляд стає джерелом зустрічі, джерелом нового життя. «А яким є мій погляд? Чи я дивлюсь уважними очима — чи, може, так, як швидко переглядаю тисячі фотографій у смартфоні чи в соціальних мережах?» — запитує кожного Святіший Отець. Бо ж скільки разів ми стаємо свідками різних подій, але нашою першою реакцією є зйомка сцени на мобільний телефон, навіть не дивлячись в очі тих людей. «Навколо нас, а іноді й у нас самих, ми зустрічаємо дійсність фізичної, духовної, емоційної чи соціальної смерті; але як ми реагуємо на ці ситуації?!
Папа вказав, що чимало молоді живе сьогоднішнім днем, ризикуючи життям, дозволяючи собі екстремальний досвід. Інші є «мертвими», бо втратили надію. На жаль, також і серед молоді поширюється депресія, яка іноді переростає у спокусу самогубства, викликає смуток, муки сумління, плач. «Довкола них багато неуважних, байдужих поглядів тих людей, які, можливо насолоджуються своїми happy hour, тримаючись на відстані», — пише Святіший Отець. Він виокремлює різні можливі причини тієї духовної чи фізичної смерті, тих негативних ситуацій, присутніх у житті молодої людини.
Далі Папа закликав замислитись над тим, що спричинило «смерть» у нас самих чи в когось із наших близьких, сьогодні чи в минулому. «В той же час пам’ятайте про юнака з Євангелія, який насправді помер, але повернувся до життя, бо на нього подивився Хтось, Хто бажав, щоб він жив. Це все може статись також і сьогодні й кожного дня», — підсумував Франциск.
Мати співчуття
Співчуття Ісуса робить Його учасником дійсності іншої людини. Він бере на себе нещастя іншої людини. Біль матері-вдови стає Його болем, смерть її сина — Його смертю. На переконання Папи, молодь теж здатна до співчуття, про що свідчать, зокрема, численні вияви солідарності з тими, кого спіткало горе, природні катаклізми тощо.
«Дорогі юнаки та дівчата, не дозвольте, щоб у вас вкрали цю чутливість!» — наголосив Глава Церкви, закликаючи до співчуття з тими, хто плаче, помирє. Деякі дійсності людського життя можна побачити лише очима, що очищені сльозами (пор. Christus vivit, 76). «Якщо ви вмієте плакати з тими, які плачуть, то будете насправді щасливими», — наголосив Папа.
Підійти й «доторкнутись»
Ісус зупинив похоронну процесію, підійшов, став поряд. Близькість до іншої людини спонукала Його до сміливішого жесту — дотику. Це був Божественний пророчий дотик Ісуса, який Живий і передає життя іншим; дотик, що вливає Святого Духа в тіло померлого хлопця та повертає його до життя.
«Це дотик Божественного, який також проходить через справжню людську любов і відкриває немислимі простори свободи, гідності, надії, нового й повноцінного життя. Ефективність цього жесту Ісуса — незрівнянна. Він нагадує нам, що навіть простий, але конкретний жест близькості може викликати сили воскресіння», — пише далі Папа Франциск. Також молодь може наблизитись до реальностей болю та смерті, з якими стикається, щоб до них доторкнутись і, за прикладом Ісуса, своєю любов’ю та ніжністю повертати життя тим, які страждають або втратили віру й надію.
Наказ Ісуса
Євангельський уривок не згадує про ім’я хлопця, якого Ісус воскресив. Таким чином, автор запрошує кожного читача прийняти ці слова Ісуса на свою адресу: «Встань!»
«Добре знаємо, що ми, християни, також падаємо й завжди повинні підводитися. Лише той, хто не ходить, — не падає; але він і не рухається вперед», — зазначив Вселенський Архієрей. Потрібно прийняти Божу допомогу, довіритись Йому. А перший крок на цьому шляху — це «прийняти вставання», знайти у собі сили, щоб підвестися. А нове життя, яке Господь нам дасть, буде добрим та гідним того, щоб його прожити, адже Він його підтримуватиме, ніколи нас не залишаючи самотніми, допомагаючи прожити його гідно й плідно.
Нове життя — життя воскреслих
Як розповідає біблійний уривок, воскреслий юнак «почав говорити» (Лк 7,15). «Перша реакція людини, до якої доторкнувся Христос і повернув її до життя, — це висловитися, без страху та комплексів виявити те, що вона має всередині, свою особистість, свої бажання, потреби, мрії. Можливо, вона ніколи раніше цього не робила, була впевнена, що ніхто її не зрозуміє», — пише Папа. Говорити — це також входити в контакт з іншими. Коли людина «мертва», вона замкнена у собі, перестає контактувати з іншими, або стає поверховою, фальшивою, лицемірною. А коли Ісус повертає до життя, то «повертає» її іншим.
Сьогодні, на жаль, є «зв’язок», але немає спілкування. І якщо бракує рівноваги у використанні електронних пристроїв, то може виникнути небезпека бути «приклеєним» до екрану. «Цим посланням я також хотів би, разом з вами, юнаки та дівчата, кинути виклик культурної переміни, починаючи з цього Ісусового “Вставай!” У культурі, яка хоче, щоб молоді були ізольовані та сконцентровані на віртуальних світах, поширюймо Ісусове слово: «Вставай!» Це запрошення відкритись на реальність, яка виходить далеко поза межі віртуального світу. Це означає не зневажати технологію, а використовувати її як засіб, а не як мету. «Вставай» також означає «мрій», «ризикуй», «долучайся, щоби змінювати світ», наново запали свої бажання, споглядай небо, зірки, навколишній світ.
«Вставай і ставай тим, ким ти є!» Завдяки цьому посланню чимало погаслих облич молодих людей навколо нас оживуть і стануть набагато красивішими за будь-яку віртуальну реальність», — підсумував Франциск.
На закінчення послання Папа пригадав, що Ісус повернув воскреслого юнака його матері. У цій жінці-матері ми бачимо Пресвяту Богородицю, нашу Матір, під опіку якої Святіший Отець ввірив молодь усього світу. В тій жінці-матері ми бачимо також і Церкву, яка бажає нас прийняти з усією своєю ніжністю, не виключаючи жодного. «Тому просімо Пречисту Діву Марію за Церкву, щоб вона завжди була матір’ю для своїх дітей, які перебувають у смерті, плачучи та просячи їхнього відродження», — заохотив Папа Франциск.
Послання до молоді датоване 11-м лютого 2020 року.
фінансово.
Щиро дякуємо!
