Роздуми над Божим Словом на четвер ІІ Великоднього тижня
Тими днями начальник охорони зі слугами, привівши апостолів, поставили їх у синедріоні. І первосвященик запитав їх, кажучи: «Чи не заборонили ми вам виразно навчати в це Ім’я? Та ось ви наповнили Єрусалим вашою наукою і хочете навести на нас кров цієї людини?» Та Петро й апостоли у відповідь сказали: «Потрібно більше слухатися Бога, ніж людей! Бог батьків наших воскресив Ісуса, якого ви вбили, повісивши на дереві. Бог підняв Його своєю правицею як Князя і Спасителя, щоби дати Ізрáїлеві покаяння і прощення гріхів. І ми є свідками щодо цих слів та Дух Святий, якого дав Бог тим, хто кориться Йому!» Почувши це, вони лютували і змовлялися їх убити.
Діян 5, 27-33
Рідко хто відразу ж після звільнення з в’язниці вирушає на місце злочину і повторює скоєне. Та саме це зробили апостоли, з людського погляду. Заборона влади проголошувати Євангеліє їх не зупинила. Тільки-но апостолів відпустили на волю, як вони знову понесли людям Добру Звістку про спасіння в Ісусі Христі, прагнучи коритися насамперед Божій волі, а не людській. Який чудовий приклад віри і любові!
Загроза покарання, також і тюремного, за християнську віру була протягом усієї історії Церкви. Є вона і нині. Але є також інші «в’язниці», які утримують нас від віри у Христа. Наприклад, ми можемо бути скуті страхом перед невдачею або думкою інших людей. Як же нам звільнитися від усіх цих «місць позбавлення волі»?
Перше й головне, що треба пам’ятати, то це те, що в євангелізації ідеться насамперед про зустріч людини з людиною, а не про побудову логічної аргументації. Часто найпереконливішим «аргументом» виявляється мир і доброзичливість на твоєму обличчі, а передусім — любов, яка плине з серця. Саме це добре налаштовує іншу людину і зроджує в ній бажання слухати. Це і є справжня зустріч. Христос так будував своє спілкування з людьми. Він виявляв до них любов і щире зацікавлення, прагнучи тільки їхнього добра і спасіння.
Як може виглядати євангелізація у твоєму житті? Згадай слова апостола Йоана: «що ми бачили й чули, звістуємо й вам, щоб і ви мали спільність із нами. А наша спільність — з Отцем і з його Сином Ісусом Христом. І це ми вам пишемо, щоб наша радість була повна» (1Йн 1, 3-4). Це потрібно і тобі. Кого бачив ти? Бога, який пробачив твої гріхи всупереч усім причинам тебе відкинути! Спасителя, який почув твою молитву про близьку людину і дарував їй утіху! А може, Господа, що врятував тебе від бандитської руки чи зцілив від тяжкої хвороби?
Щоб ділитися своєю вірою, прийми рішення вийти з «темниці» невпевненості, покинути зону комфорту. Так відбувається тоді, коли головним бажанням стає служити Богові і ближнім. Просто розпочни розмову — і побачиш, як Святий Дух буде діяти в тобі й через тебе.
«Прийди, Святий Духу, і наповни мене сміливістю розповідати про Христа людям, яких я зустрічаю на своєму шляху. Святі апостоли, моліться за мене!»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.