Єпископ Леон Дубравський розповідає CREDO про слід, який св. Йоан Павло ІІ залишив у його житті. Ким був і залишається для нього цей святий Папа, який своїм понтифікатом розділив історію на час «до» і «після».
— Я вважаю себе людиною з покоління Йоана Павла ІІ. Мій шлях до священства почався разом із початком його понтифікату. Я пішов у семінарію у 1978 році. Як сьогодні пам’ятаю – приходить наш духовний отець і так тихенько, бо це вже було після вечірніх молитов, каже нам: «Habemus papam – маємо Папу». Ми ще не дуже знали, хто такий Кароль Войтила, бо ми жили за залізною завісою. Але радість нас все одно переповнювала і ми пішли спати з такою думкою, що вже маємо нового Папу.
Будучи в семінарії я намагався завжди знайти спосіб слухати його промови, читати те, що він пише. Тоді я навіть уявити ще собі не міг, що буду мати можливість побачити Йоана Павла ІІ на власні очі. Ми вже тоді розуміли, наскільки він велика особистість. Я не маю найменшого сумніву, що у падінні комуністичного режиму є його велика заслуга.
І коли у 1991 році ми поїхали до Ченстохови на зустріч з Йоаном Павлом ІІ, то це було величезним пережиттям. Це неможливо описати, що ми всі відчували. Пам’ятаю, що тоді з України було надзвичайно багато паломників і перешкодою не стали ані проблеми з паспортами, ані з транспортуванням, так сильно ми хотіли зустрітися з Папою-слов’янином.
Я завжди відчував його опіку над нашою Церквою тут в Україні, як за його життя, так і вже після його смерті. Відколи Йоан Павло ІІ був проголошений святим, я щодня відмовляю до нього літанію. Нас із ним пов’язує набожність до Божого Милосердя, до св. Фаустини. Зараз я прошу його заступництва у Рік покликань, за мир в Україні і припинення епідемії. Я відчуваю, що він з Неба нам допомагає ще більше, ніж коли був тут.
Для мене св. Йоан Павло ІІ був тою особою, яка своїм життям наблизила мені Ісуса Христа. Він був для мене теж прикладом особливої набожності до Матінки Божої. Його понтифікат завоював цілий світ. Приклад любові, милосердя та прощення, який він показав при зустрічі із Алі Агджою – людиною, що вчинила на нього замах- перевернув світ багатьох людей. Він випромінював Божу благодать. Молодь була ним захоплена. Скільки учасників збиралося на Світових днях молоді, які він започаткував – це феномен! Цей святий папа залишив по собі великий слід в історії і в людських серцях та душах. Він показав нам шлях, яким ми маємо йти до Неба. Папа діалогу і поєднання – він намагався знайти способи загоїти рани завдані собі народами та релігіями.
Семінарія, священство, монашество, єпископство – усе моє служіння Богові і людям я звіряв з Йоаном Павлом ІІ. Він мій авторитет. Сьогодні нам такого дуже бракує. Але та спадщина, яку він залишив по собі – це вказівки які не мають часового обмеження. Вони актуальні і досі для всіх – для керівників держав, для молодих людей, для родин, для священників та єпископів.
А візит Святішого Отця до України відкрив нам двері у світ. Показав Україну світові з нової перспективи.
фінансово.
Щиро дякуємо!
