Серце Ісуса, Сина Предвічного Отця…

Коментарі до закликів Літанії до Пресвятого Серця Ісуса

У червні особливим чином вшановуємо Пресвяте Серце Ісуса і молимося Літанію, яка складається з 33 закликів. Пропонуємо коментарі до кожного заклику цієї молитви, щоби вона стала ще глибшою та свідомішою.

Читайте також: Чому у червні ми молимося Літанію до Пресвятого Серця Ісуса?

Серце Ісуса, Сина Предвічного Отця, помилуй нас!

Син Божий, ставши Людиною, отримав ім’я Ісус, а Його людське Серце є водночас Серцем Сина Отця Предвічного.

Дивлячись на дитину, ми насамперед думаємо про батьків: чи вона до них подібна з вигляду? В сім’ї часто обговорюють: від кого вона успадкувала коси, від кого — колір очей. І радіють знайденим подібностям.

Ми радіємо, коли зустрінемо добре виховану людину, і не раз приходить думка, що це напевно школа рідної домівки, приклад тата й мами. Часом самі себе ловимо на вживанні тих самих слів, які говорили наші батьки. Хоч і минуло багато років відтоді, як ми вчилися розмовляти і ходити, — в наших словах відчувається мова нашого батька чи неньки. Мимоволі наслідуємо батьківські жести. Й хоч, може, батьки вже на тому світі, то сьогодні вони присутні в нас. Вони є в нашому способі сприймати світ, у нашому мисленні, відчутті, словом — в нас самих.

Літанія до Пресвятого Серця Ісуса розпочинається дуже «сімейно». Нагадує нам, чий Син є Ісус Христос. Це дуже важливо, бо, дивлячись на Ісуса, можемо пізнати і зрозуміти, який є Бог. Що це означає, що Він — Отець?

«Аж так Бог полюбив світ, що дав свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне». Такі зворушливі й красиві слова промовляє до нас цей власне Син. Показує нам особисту таємницю — сенс свого життя. Господь Ісус хоче поділитися зі мною і з тобою найціннішим: тим, Хто Він такий.

Розпочався місяць, присвячений Пресвятому Серцю Ісуса. Це означає, що ми будемо розглядати найважливішу з таємниць нашої віри: що Господь Бог, незбагнений і безкінечний, став дуже близьким до нас. Що Предвічний Син Отця став людиною, такою, як і ми. Коли зачався під серцем Марії, Він не перестав бути з’єднаний з Отцем.

Дванадцятирічний Ісус у Єрусалимському храмі говорить до Марії та Йосифа: «Хіба ви не знали, що Мені треба бути у справах Мого Отця?» (Лк 2,49). Під час хрещення Ісуса над річкою Йордан і під час преображення на горі Табор було чути голос Отця: «Ти — Син Мій улюблений, Тебе Я уподобав» (Лк 3,22). Також Ісус говорить про себе: «Отець у Мені, а Я — в Отці» (Йн 10,38). Коли св.Тома просить Учителя, щоб їм, апостолам, показав Отця, — Ісус відповідає йому: «Стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто Мене бачив, той і Отця бачив» (Йн 14,9). На запитання Каяфи на суді, чи Він є Син Божий, Ісус рішуче це стверджує, хоча знає, що за цю відповідь має заплатити життям. Смерть Ісуса була підтвердженням усього, що Він про себе сказав.

Коли возносився на Небо після страсної смерті й воскресіння, то все ж такинас не залишив. Саме тепер, під час цих роздумів, ми близько Нього. В Пресвятих Дарах присутній Він сам. Для нас, які стоїмо у храмі нвколішках, б’ється Господнє Серце, Серце Сина Предвічного Отця.

Дивімося на це серце — і побачимо Серце Бога. Ісус робив усе те, що бачив у свого Отця. Коли з радістю дивився на своїх учнів, коли торкався прокажених, коли пригортав дітей, коли навчав людей краси і добра, коли взяв на себе наше зло — в усьому цьому був подібний до свого Отця. Наша релігія дуже «сімейна»: найбільші таємниці Господь нам розповів, використовуючи близькі та зворушливі слова: «Отець», «Син», «любов», «єдність». Тож у таємниці Пресвятої Трійці є щось від сім’ї. Варто це сьогодні чітко побачити, взяти з собою додому після цієї адорації: Бог є немов би Сім’я Трьох Божих Осіб; Бог любить мене, хоче, щоб я перебував у Його домі. Бог любить мене як свого сина. Бог любить і хоче спасти мою сім’ю.

Тому Синові Божому, який з любові до нас став людиною і зійшов на землю, винні ми славу найвищу. Наш молебень скерований до живого Ісуса, який любить нас цілим своїм Серцем.

Але не тільки це фізичне, божественно-людське Серце хочемо в цьому молебні прославити. Серце є символом любові. Хочемо вшанувати власне цю любов нашого Спасителя, яка привела Його на землю, завела на хрест і дала нам Євхаристію. На ці та інші вияви любові Спасителя будемо старатися відповідати любов’ю.