Серце Ісуса, яке Отець собі дуже вподобав

У червні особливим чином вшановуємо Пресвяте Серце Ісуса і молимося Літанію, яка складається з 33 закликів. Пропонуємо коментарі до кожного заклику цієї молитви, щоби вона стала ще глибшою та свідомішою.

Серце Ісуса, яке Отець собі дуже вподобав

Щодня постають мільйони фотографій. Сьогодні майже кожен має при собі камеру. Немає нічого простішого, ніж зберегти момент на картинці. Потім ви можете надіслати їх своїм друзям, показати в інтернеті або роздрукувати їх і вкласти в альбом. Мудрі люди кажуть, що ми сьогодні живемо в час «картинкової цивілізації», в якій зображення говорить більше, ніж слова. Можливо, тому ми так високо цінуємо людський вигляд. Люди витрачають багато часу та грошей на зовнішній вигляд. Скільки зусиль вони докладають, щоб залишитися молодими! І все-таки рано чи пізно їх зруйнує час або хвороба.

Але є ще один вимір краси.

У Старому Завіті краса і велич супроводжують самого Бога: «Велич і блиск перед обличчям у нього, сила і сяйво в житлі його». Те, що Бог створив, теж має гармонію і порядок, які захоплюють серце людини. З іншого боку, ми знаходимо застереження на сторінках Біблії, щоб не захоплюватися поверховим виглядом. Краса іноді оманлива. Автор Книги Мудрості робить зауваження язичникам, які «вогонь або вітер, або пливке повітря, або зоряне склепіння, або бистру воду, або світила небесні вважали за богів, правителів світу. — Вони нехай знають, наскільки їхній Володар кращий, бо сам Творець краси творив їх». Бо з величі та краси створінь по аналогії можна дійти до пізнання їхнього Творця.

Вигляд зірок велить псалмоспівцю кликати: «Хто така людина, що пам’ятаєш про неї, або людський син, що навідуєшся до нього?» Бог створює речі, які є добрими і тому прекрасними. Людина — найпрекрасніше з Його створінь. Тим більше, що Месія пообіцяв Ізраїлю бути «найкрасивішим із людських синів»: «Твоя врода перевершує красу людських синів» (Пс 45,3).

В Ісусі Христі Бог подарував світові найвищу красу. Коли ми читаємо Євангеліє — з кожною притчею, кожним чудом і ділом Господа Ісуса стає зрозуміліше, що Він для нас як світло. Життя Христа зворушливо прекрасне, воно заохочує нас до наслідування. Ісус — «найкрасивіший із синів людських», як передбачив псалмоспівець, але це видно насамперед у його вчинках. Христос прекрасний, коли молиться і каже Отцю «Авва», коли навчає апостолів, як молитися. Ми бачимо Його сяйво у делікатності, з якою Він торкається прокажених; у любові, з якою Він обіймає дітей; у повазі, яку Він виявляє до всіх, також і до відкинених. Ісус схожий на польові лілії, вбраний у добро і милосердя, які виявляє до найбідніших, у відвагу, з якою Він захищає жінку, засуджену на побиття камінням. Хоча Він не має куди прихилити голову, та «навіть Соломон в усій своїй пишності» не може зрівнятися з Ісусом, убраним в одяг любові. Це ми бачимо особливо тоді, коли для нашого спасіння Ісус кидається в палаючу піч Страстей. У стражданні Він випробовується як золото, й хоча тортури та побиття змінили Його обличчя до невпізнаваності, та наші серця звертаються до Нього. Небесний Отець добре знав свого Сина, Він знав, чим Він обдарує людей. Тому при хрещенні Господа Ісуса з небес пролунав голос: «Це Син Мій улюблений, якого Я вподобав. Слухайте Його!»

Ми покликані дивитись на красу Божого серця. Але це ще не все: через Хрещення Бог робить нас своїми прийомними дітьми в Христі. Ми, звичайні люди, які маючи в собі схильність до зла та гріхів, мають також шанс на духовну красу. Хрещення розпочинає життя Боже в нас і показує цілком новий вимір світу. Мало того, приваблювати і задовольняти нас має нас не лише те, що видно очам. Ми покликані наслідувати Христа і наслідувати Його приклад, шукати сліди Божої краси у інших людей. На Хрещенні ми отримали білий одяг; можливо, ми навіть не знаємо, де він. І все ж це був лише знак одягання в Христа. Чи можемо ми сьогодні, дивлячись на своє життя, побачити що ми одягнені в Нього — в Христа?

Або:

Пророк Ісая заповів Месію як вірного, вибраного слугу, в якому Бог матиме своє уподобання (пор. Іс 17,1). У Євангелії Бог Отець двічі оголосив, що Ісус є об’єктом Його вподобання. За першим разом Ісус приєднався до покаянного обряду на березі Йордану і разом із грішниками його охрестив Йоан Предтеча. Тоді Святий Дух у вигляді голуба з’явився над головою Ісуса, і згори пролунав голос Отця: «Це є Син Мій улюблений, якого Я вподобав» (Мт 3,17).

Подібна подія відбулася на горі Табор. Там Ісус переобразився в присутності вибраних апостолів і дозволив їм побачити свою славу: «… обличчя Його засяяло, немов сонце, одяг же Його став білий, немов світло. І ось, з’явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним. [. ..] Поки він [Петро] ще говорив, аж тут ясна хмара отінила їх, і ось з хмари пролунав голос: “Це є Мій Улюблений Син, якого Я вподобав. Слухайте Його!”» (Мт 17, 2-5).

Небесний Отець має вподобання у своєму Сині, бо Він є вірним образом Отця, образом Його величності та всіх Його атрибутів. У всіх істот є щось добре, адже кожне творіння — це творіння Боже. Однак тільки у Сина Божого добро дорівнює Отцю.

Тому лише у Пресвятому Серці Ісуса Небесний Отець отримує повну славу. Тільки в цьому Серці Бог отримує поклоніння і возвеличення гідно Його нескінченної величності. Ні всі Святі, ні Ангели разом із Пресвятою Дівою Марією не могли поклонятися Богові так само досконало, як це робить Пресвяте Серце Ісуса. Лише завдяки Його посередництву ми можемо віддати Богові гідну честь і так набути Боже вподобання.

У Святій Месі є молитва, яка прекрасно виражає розглянуту тут правду. Перед молитвою «Отче наш» священник бере до рук Гостію, підносить Її й каже: «Через Христа, з Христом і в Христі — Тобі, Боже Отче Всемогутній, в єдності Святого Духа, всяка честь і слава на віки вічні». Це означає, що ми належну Богові честь повинні складати через посередництво Христа, у з’єднанні з Ним та Його почуттями. Ми єднаємося з Ним через освячувальну благодать. Як гілка тісно з’єднана з деревом, так і душа з’єднується з Богом через благодать. Освячувальна благодать надає нашим учинкам такої цінності, що вони стають приємні Богові. Всі наші таланти, краса й матеріальне багатство не рахуються перед Богом. Його освячувальна благодать — справжній скарб. Убрані в одяг освячувальної благодаті, ми стаємо об’єктом задоволення Предвічного Отця, разом з Ісусом, нашим Братом, Спасителем і Жертвою. Намагаймося помножувати цю благодать, часто приймаючи Святе Причастя.