Молитва та інші релігійні практики не мають жодного сенсу, якщо ми не усвідомлюємо, що кожна людина, навіть найбідніша і зневажена, несе в собі Божий образ. Про це йдеться в Посланні на цьогорічний Всесвітній день бідних, у якому Святіший Отець звертає увагу також на численні прояви милосердя до ближніх під час пандемії.
«Простягни свою руку бідному» (пор. Сир 7,32) — ці слова зі старозавітної Книги Сираха лягли в основу Послання Папи Франциска з нагоди Всесвітнього дня бідних, який відзначатиметься 15 листопада 2020 року, повідомляє Vatican News.
«Стародавня мудрість сформулювала ці слова як священну норму поведінки, якої потрібно дотримуватися в житті. Сьогодні вони звучать з усією глибиною свого значення, щоб допомогти нам також зосередити погляд на суттєвому та долати бар’єри байдужості», — пише Святіший Отець у Посланні, що оприлюднене в суботу, 13 червня 2020 року.
Папа наголошує, що бідність завжди набирає різних форм, і в кожній з них ми можемо зустріти Христа, який об’явив, що Він присутній у найслабших братах і сестрах (пор. Мт 25,40).
Мудрість Сираха
Як зазначається в Посланні, Сирах, автор старозавітної книги, жив за майже 200 років до Христа і навчав людей мудрості в період суворих для ізраїльського народу випробувань, у часи болю і страждань через панування чужоземних народів. Як людина великої віри, він звернувся до Бога, просячи про дар мудрості, і Господь йому не відмовив.
Уже з перших сторінок книги Сирах подає поради щодо багатьох конкретних життєвих ситуацій, одна з яких — бідність. Він наполягає на тому, щоб у стражданнях зберігати довіру до Бога, терпеливо приймати випробування: «Ви, що боїтеся Господа, чекайте на Його милосердя і не схиблюйте, щоб вам не впасти» (Сир 2,7). Святіший Отець підкреслює: з одного боку, Сирах дає вказівки стосовного того, як потрібно жити в єднанні з Богом, Творцем і люблячим Батьком; а з іншого — пояснює, як ставитися до конкретної людини, усвідомлюючи, що дві речі взаємопов’язані.
Дбати про бідних — ознака правильної молитви
Святіший Отець наголошує на тісному взаємозв’язку молитви до Бога та солідарності з бідними та стражденними.
«Для того, щоби здійснювати приємне Господеві поклоніння, — підкреслює він, — необхідно визнати, що кожна людина, навіть найбідніша і зневажена, несе в собі Божий образ».
Папа підкреслює, що рішення приділяти увагу бідним та їхнім численним потребам не може залежати від наявності часу чи приватних інтересів ані від душпастирських чи соціальних проєктів, далеких від життя. Він зазначає, що турбота про бідних дає правильний напрямок нашому особистому та соціальному життю. «Щороку на Всесвітній день бідних я повертаюся до цієї основної для життя Церкви реальності, тому що бідні є і завжди будуть з нами (пор.Йн 12,8), щоб допомогти нам приймати присутність Христа у щоденному житті», — пише він.
Завдання Церкви щодо бідних
Як ми можемо допомогти усунути або принаймні полегшити маргіналізацію та страждання бідних? Як можемо допомогти людям подолати духовну бідність? Християни, за словами Святішого Отця, покликані дати відповідь на ці запитання, усвідомлюючи, що не можуть делегувати їх іншим.
«Щоб бути підтримкою для бідних, важливо також самим жити євангельською вбогістю», — зауважує Франциск, закликаючи Божий люд перебувати на передовій у солідарності з бідними, захищаючи їх від лицемірства та запрошуючи брати участь у житті спільноти.
Вселенський Архієрей підкреслює, що хоча й Церква не може запропонувати глобального вирішення проблеми бідності, та завдяки Христовій благодаті вона пропонує своє свідчення і допомогу. Роль християн, за його словами, також полягає в тому, щоб нагадувати всім про цінність спільного блага, закликаючи не забувати про основні потреби бідних.
Звертати увагу на добро
Наступник святого Петра закликає звертати більше уваги на великодушність багатьох людей, які щодня, не розголошуючи це, чинять багато добра. Погані новини заповнюють сторінки газет, веб-портали та екрани телевізорів, а новини про «святих по сусідству» випливають назовні тільки тоді, коли відбуваються вражаючі події. Папа зауважує, що, незважаючи на існування зла, насильства, зловживання та корупції, «життя виткане вчинками пошани і щедрості», які надихають долати зло і плекати надію.
Простягнена рука у час пандемії
Простягнена рука, як наголошує Папа Франциск, — це знак близькості, солідарності, любові. «Скільки простягнених рук ми побачили цими місяцями, — пише він, — коли весь світ був охоплений вірусом, що приніс біль і смерть, розпач і розгубленість! Простягнена рука лікаря, який опікується кожним пацієнтом та шукає потрібних ліків. Простягнена рука медсестри чи медбрата, які залишаються працювати після робочого часу, щоби дбати про хворих. Простягнена рука тих, хто працює в адміністрації та збирає кошти, щоб урятувати якомога більше людей. Простягнена рука аптекаря, що має обслуговувати багато людей за ризикованих обставин. Простягнена рука священика, який благословляє з болем у серці. Простягнена рука волонтера, що допомагає тим, хто живе на вулиці, а також тим, хто має помешкання, але не має що їсти. Простягнена рука чоловіків і жінок, які трудяться, щоб надавати основні послуги та гарантувати безпеку». Піддаючись небезпеці зараження та долаючи страх, ці та ще багато інших рук, за словами Папи, трудилися для того, щоб надати допомогу та втішити.
Відповідальність одні за одних
Святіший Отець пояснює: щоб бути готовими відповісти на таке несподіване лихо, як пандемія, що породило відчуття непевності та безсилля, потрібно щодня вправлятися в милосерді.
Пандемія поставила під сумнів багато стійких переконань. Обмеження свободи, втрата праці, відсутність звичних міжособистісних стосунків — усе це допомогло зрозуміти важливість простоти, спонукаючи зосередити свій погляд на суттєвому.
«Ми усвідомили необхідність у новому братерстві, яке здатне до взаємодопомоги та взаємоповаги, — пише автор Послання. — Настав час знову відчути, що ми потребуємо одне одного, що ми несемо відповідальність за інших і за світ».
Носити тягарі інших
Власне, слова «Простягни руку бідному», як пояснює Папа Франциск, — це заклик до відповідальності тих, хто усвідомлює, що поділяє долю інших. Це запрошення нести тягар слабших, прислухаючись до слів святого Павла: «Служіть один одному в любові! Увесь бо закон міститься в цій одній заповіді: “Люби свого ближнього, як самого себе! […] Носіть тягарі один одного”» (Гал 5.13-14; 6.2). Апостол Павло, як пояснює Папа, вчить нас, що свобода, дана нам смертю й воскресінням Ісуса Христа, означає, що кожен із нас несе відповідальність за служіння іншим, особливо найслабшим.
Cвятіший Отець зазначає, що Книга Сираха вказує на конкретні приклади, як можна допомагати іншим нести їхній тягар: «Не цурайся тих, що плачуть» (7,34), «Не вагайся відвідати хворого» (7, 35) — ці поради набувають особливої актуальності в цей час пандемії, коли багато людей оплакують своїх рідних і потребують підтримки.
Руки, що сприяють бідності
У Посланні з нагоди Всесвітнього дня бідних протиставлено поведінку людей, які простягають руку бідному, поведінці тих, що тримають руки в кишенях, проявляючи байдужість до бідності людей та часто до неї докладаються. Рука, простягнена бідному, є також протилежністю до рук, що швидко переміщаються по клавіатурі комп’ютера, переводячи суми грошей з однієї частини світу в іншу і, таким чином, сприяючи накопиченню багатства обмежених олігархій та викликаючи бідність або крах цілих народів. Деякі простягають руки, щоб купити зброю, яка потрапляє до інших рук, включаючи руки дітей, аби сіяти смерть і бідність. Є руки, що таємно продають смертельні дози, щоби збагатитися й жити в розкошах та в розпусті. Ще інші руки використовують незаконні засоби, щоб отримати легку й корумповану вигоду. Не бракує також рук, які в лицемірстві пишуть закони, яких самі не дотримуються. «Ми не можемо заспокоїтися доти, — пише Папа, — поки ці руки, що сіють смерть, не стануть знаряддям справедливості й миру для всього світу».
Спільний кінець і мета життя
«У всіх ділах твоїх пам’ятай про твій кінець» (Сир 7, 36). Пояснюючи ці слова старозавітного автора, Святіший Отець указав на дві можливості їхньої інтерпретації. Перша спонукає нас завжди пам’ятати, що на всіх чекає той самий кінець існування. Усвідомлення спільної долі може допомогти нам із милосердям ставитися до бідних, які не мали таких самих можливостей, як ми.
Є також інша інтерпретація, яка радше вказує на мету, до якої всі прямують. «Метою кожної нашої дії може бути лише любов», — зазначає Папа, пояснюючи, що ця любов означає ділення з іншими, самовідданість і служіння, але починається з усвідомлення того, що ми люблені.
Святіший Отець подає приклад дитини, яка, побачивши усмішку матері, усвідомлює, що її люблять тільки через те, що вона існує. Він наголошує, що усмішка, яку ми даруємо бідній людині, — це також джерело любові й дає змогу жити в радості.
«Тому простягнена рука, — підкреслює він, — завжди може збагатитися усмішкою того, хто не обтяжує своєю присутністю та запропонованою допомогою, а просто радіє життю як учень Христа».
Матір Божа — Матір бідних
На завершення Папа Франциск зазначає, що на цьому шляху щоденної зустрічі з бідними нас супроводжує Пречиста Діва Марія, яка добре знає труднощі й страждання маргіналізованих, бо Вона сама народила Божого Сина в стайні, разом з Обручником Йосифом та Немовлям утікала від Ірода в іншу країну, і декілька років Святе Сімейство жило як біженці. «Нехай молитва Матері бідних об’єднує Її улюблених дітей та всіх, хто служить їм в ім’я Христа. Нехай молитва перемінить простягнену руку у взаємні обійми віднайденого братерства», — побажав Святіший Отець.
фінансово.
Щиро дякуємо!
