Серце Ісуса, людськими зневагами переповнене

У червні особливим чином вшановуємо Пресвяте Серце Ісуса і молимося Літанію, яка складається з 33 закликів. Пропонуємо коментарі до кожного заклику цієї молитви, щоби вона стала ще глибшою та свідомішою.

Серце Ісуса, людськими зневагами переповнене

Саме втілення було великим актом приниження для Сина Божого, який народився, як і інші людські діти; але цього Йому було замало: Він хотів бути найбіднішим з усіх — Він народився у стайні. 

Коли Ісус покинув Назарет, для Нього почалися набагато більші приниження. Єврейські старійшини постійно переслідували Його, даючи Йому різні прізвиська, та звинувачували Його в змові з Вельзевулом. Під час Страстей приниження Христа перевищило усі міри. Він став об’єктом вишуканого презирства. Усі звинувачували Його, і ніхто Його не приймав. Який тріумф для лідерів єврейського народу, а яке приниження для Христа! Його судили і засудили як блюзніра, гіршого за найбільших злочинців: Його одноголосно визнали винним смерті. Після цього вироку Його переслідувачі відмовилися від усіх гальм людської стриманості. Ісуса били кулаками, плювали на Нього і глузували: «Пророкуй, хто Тебе вдарив?» (Лк 22,64). Ісус не сказав ані слова…

У п’ятницю вранці Христа привели до преторію Пилата, щоб підтвердити смертний вирок. Йому довелося йти вулицями Єрусалима, повними людей, які приїхали зусібіч на Пасхальні свята. Ісус ходив зв’язаний, як небезпечний лиходій. На обличчі у Нього були плями крові. Ті, хто вів Його, поводилися з Ним жорстоко. Якщо якийсь іноземець приїхав з-поза Палестини і запитав тоді місцевих людей про скривавленого Ісуса, хто напевно мав би відповідь: «Це фальшивий пророк, який, очевидно, заслужив на багато що, раз так до Нього ставляться наші лідери». Справжній злочинець, мабуть, не дуже рахувався би з цими думками. Для благородного Серця Спасителя це було великим стражданням, Він хотів випити до дна чашу гіркоти. Ці кричущі, ненависні натовпи Христу довелося ще не раз зустріти, коли Його привели до Ірода і знову до Пилата, а потім на Голгофу.

Пилат не хотів мати справу з приведеним євреєм. Дізнавшись, що це галілеянин, відправив Його до Ірода. Й Ірод, як писав євангеліст, «зі своїми воїнами понехтував Ним та висміяв Його, одягнувши у світлий одяг, і відіслав Його до Пилата» (Лк 23,11). Він помстився за те, що Ісус не лише не хотів чинити жодного дива, але й зовсім не хотів з ним розмовляти. Солдати, яким було нудно від бездіяльності, чекали на таку можливість, щоб познущатися з Нього вдосита. Ісус знову опинився перед Пилатом. Той запропонував, щоб євреї обрали в’язня, якого міг би звільнити з нагоди свят. Євреї обрали Варавву — відомого лиходія.

Ісус, засуджений на смерть, ішов, обтяжений деревом ганьби, серед двох лиходіїв, як людина, проклята Богом і людьми. Голова в терновому вінці, очі залиті кров’ю і сльозами, щоки в синяках від ударів. Від Його благородної краси не залишилося нічого, крім ніжного, люблячого погляду. Звершилися плани єврейських священників, які вбачали в Ісусі загрозу для своєї влади. Назарянин повис на хресті. І тут теж натовп ранив Його безжальним знущанням та грубим глузуванням. Натовп кричав Йому зійти з хреста! Людям забракло людських почуттів, щоб залишити вмираючого в спокої…

Ось скільки скорбот Христос зазнав за гріхи людської гордості. Тому давайте остерігатися цього гріха. Щоб позбутися гордині, практикуймо чесноту смирення. Визнаймо свої помилки та гріхи. Не виправдовуймо себе перед людьми, тим більше не даваймо себе обманювати, ніби ми самі безгрішні. Якщо ми не готові прийняти приниження, то принаймні намагаймося бути байдужими до похвал і нагород з боку наших ближніх. Любімо смирення, бо воно є у Божественному Серці Ісуса, що палає любов’ю.