У день літургійного спомину Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії, 20 червня 2020р., в кафедральному соборі свв.Петра і Павла Кам’янець-Подільської дієцезії ординарій єпископ Леон Дубравський висвятив на священників дияконів Владислава Котюжанського з с.Мурафи Вінницької обл. та Віталія Куніцького з с.Голозубинців Хмельницької обл.
В урочистій Месі, яку очолив єпископ-ординарій, співслужили єпископи-помічники Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітровіч і Ян Нємєц, колишній ректор Вищої духовної семінарії Святого Духа (де навчались диякони Владислав і Віталій), єпископ Олександр Язловецький, нинішній ректор о.Віктор Білоус та численні священники.
«Ця подія, — сказав владика Леон, вітаючи учасників Меси, — виняткова. Виняткова для них (дияконів — прим. ред), тому що сьогодні вони отримають щось надзвичайне. Виняткова, тому що сам Бог їх вибрав, сам Бог їх покликав. І сьогодні ми хочемо дякувати Богу. Дякувати Богу за семінарію, за священників, дякувати за наші родини. Хочемо дякувати Богу, тому що все, що ми отримуємо, — отримуємо від Нього. Тепер, у Рік покликання, особливо молимся за них — за тих, які будуть висвячені, — але й не забуваймо молитися і за нові покликання. Будуємо семінарію — потрібно молитися і за це».
З притаманним йому гумором Його Преосвященство додав: «Тут, при вході, я побачив групу діточок. Я вже дав їм благословення: на священство, на чернецтво і на єпископство».
На початку обряду рукоположення отець-ректор представив дияконів єпископу-ординарію, вони ж словами «Ось я» виразили перед усією громадою волю прийняття Таїнства Священства. Отець-ректор «на підставі опитування християнського люду і свідчення компетентних осіб» засвідчив, що вони цього гідні. Обравши дияконів до стану пресвітерату, владика Леон сказав: «Послухаймо, що їх чекає і до чого вони готуються».
«Вже невдовзі, — прочитав він у відповідному формулярі, — ці наші сини, які є вашими близькими або приятелями, приймуть сан пресвітера. Тож старанно розважмо, до якого великого служіння в Церкві вони будуть установлені. Правдою є, що Христове царське священство здійснюється в усьому святому Божому народі. Однак Верховний наш Священник Ісус Христос вибрав деяких учнів, щоб у Церкві вони виконували для людей і від їхнього імені привселюдне священницьке служіння. Він же, посланий Отцем, у свою чергу, вислав апостолів у світ, щоб через них та їхніх наступників, єпископів, невпинно продовжувалось Його служіння Вчителя, Священника та Пастиря. Встановлені співпрацівниками єпископського стану, пресвітери, з’єднані з єпископами у священницькому служінні, покликані до слугування Божому людові. Ці наші брати, які вже осягнули зрілість, мають бути висвяченими для священницького служіння у стані пресвітера, щоб служити Христу — Вчителю, Священнику та Пастирю, і щоб через це служіння Христове Тіло, яким є Церква, будувалось і зростало у святий храм і Божий народ. (…) Ви ж, улюблені сини, які маєте увійти в пресвітерський стан, від імені Христа-Вчителя виконуватимете священну місію навчання. Проголошуйте всім Боже Слово, яке ви самі з радість прийняли, розмірковуйте над Господнім законом, та зважайте, щоб ви самі вірили в те, що читаєте, навчали тому, у що самі увірували, та наслідували те, чого навчилися. Нехай же ваше вчення буде поживою для Божого люду, а життя ваше — приємним фіміамом для Христових вірних, щоб словом і прикладом ви зводили будівлю, якою є Божа Церква. (…)
Через Хрещення ми долучатимете людей до Божого народу, в таїнстві Покаяння відпускатимете гріхи в ім’я Христа і Церкви, святим єлеєм укріплюватимете хворих. Ви звершуватимете святі обряди, в годинах дня возноситимете похвалу з подякою та молитвами не лише за Божий народ, а й за весь світ, пам’ятаючи, що поміж людей ви були взяті і для людей настановлені у справах Божих. (…) Нехай перед вашими очима завжди сяє приклад Доброго Пастиря, який прийшов, щоб служити, а не щоб Йому служили, прийшов, щоб шукати і рятувати загублених».
Згоду присвятити себе такому служінню кандидати до свячення виразили словом «Хочу», а далі, вклавши руки в долоні єпископа-ординарія відновили обітницю послуху єпископу.
Покірність своєї молитви вони виразили лежачи обличчям до землі в той час, коли усі учасники Меси просили заступатися за них і їх підтримувати Літанією до усіх святих.
Далі єпископ-ординарій, всі єпископи і священники по черзі поклали руки на голови дияконів, після чого владика Леон звернувся до Господа з молитвою, в якій просив дати «цим своїм слугам гідність пресвітерства», відновити в їхньому нутрі духа святості, щоб вони, виконуючи прийняте священнослужіння, запроваджували у життя моральність поведінки, «щоб завдяки їхньому проповідуванню слова Євангелія благодаттю Святого Духа плодоносили в серцях людей та дійшли аж на край світу».
Вручаючи нововисвяченим пресвітерам патену з хлібом і чашу з вином, Його Преосвященство сказав, звертаючись до них: «Прийми приношення святого люду, які жертвуватимеш Богові, роздумуй над тим, що чинитимеш, наслідуй те, що звершуватимеш, і узгоджуй своє життя з тайною Господнього Хреста».
На знак прийняття до спільноти пресвітерів Кам’янець-Подільської дієцезії владика-ординарій привітав їх поцілунком миру.
По завершенні Меси канцлер дієцезії о.Павло Басистий оголосив декрет про призначення рукоположених священників. Отця Владислава Котюжанського призначено вікарієм в парафії св.Анни в м.Барі, отця Віталія Куніцького — в парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Мурафі.
«Сьогоднішнє перше читання, — сказав, висловлюючи свою подяку, о.Віталій, — добре коментує і пояснює не тільки сутність священницького служіння, але взагалі сутність кожної людини. Без Ісуса Христа, без моці Святого Духа я нічого не можу сказати. Я як та мала дитина, яка нічого не може сказати. І в цей дуже важливий для нас день ми хочемо подякувати і прославити насамперед Бога, бо це тільки завдяки Йому ми з о.Владиславом стоїмо тут, тільки Він нас покликав і тільки за Ним ми йдемо. Один з Отців Церкви говорив: “Починаємо через початки, крізь початки до нових початків”. Ці парафії будуть для нас таким новим початком, а також — проявом Божої любові і милосердя до нас. За роки в семінарії ми ще ближче пізнали Господа Ісуса Христа. І зараз я можу сказати: я знаю ким я є. І о.Владислав також скаже: я є улюбленим сином Ісуса Христа. Я — Його учень».
Неопресвітер висловив подяку за «любов і пастирську турботу» єпископу-ординарію, єпископам-помічникам Радославу і Яну; ректорам семінарії: о.В’ячеславу Грумницькому, що приймав їх до семінарії, та нинішньому ректору о.Віктору Білоусу. «Але особливо, — сказав о.Віталій — хотів би подякувати єпископу Олександру Язловецькому. Зараз він сидить у митрі, але на його голові можна побачити сиве волосся. Дві сиві волосини — це від нас із Владиславом». Не забув він подякувати і священникам-викладачам семінарії, а особливо — духовним отцям, назвавши їх поіменно: о.Миколі Невському, о.Ришарду Федерчику, о.Марціну Янкевичу, о.Станіславу Козьолу, а також о.Олександру Халаїму, який їх «доформував на реколекціях у Вербовці». «Хотів би сказати подяку, — закінчив о.Віталій, — світським особам: ми стали священниками, але ми багато чого вчимось від вас. Ви також є для нас прикладом».
Своєю чергою, о. Владислав Котюжанський, висловивши сподівання, що онлайн-трансляцію урочистості дивляться і в Польщі, польською мовою подякував о.Кшиштофу та о.Яцеку за душпастирську практику в їхніх парафіях. «Відверто кажучи, — сказав він, — ця практика була для нас викликом, — але добрим викликом, і ми багато чого навчились. Дякуємо за вашу доброту, за вашу жертовність і за вашу молитву».
Єпископ Леон Дубравський подякував архієпископу Познані, який приймає на душпастирську практику наших семінаристів. «Церква одна: чи в Україні, чи в Польщі, чи в Америці. І якщо ви нас чуєте — дякуємо вам за ваше щире серце. Зараз вони, повернувшись в Україну, ділитимуться тим добром, яке отримали у ваших парафіях», — сказав ординарій.
Батькам нововисвячених пресвітерів владика Леон подарував зображення кафедрального собору свв.Петра і Павла, в якому їхні сини прийняли рукоположення, і розарії, привезені зі Святої Землі, та побажав, щоб молитва на цих розаріях була доброю підтримкою як їхнім дітям, так і всім священникам. На його питання про інших, молодших, дітей мати о.Владислава (він — другий її син, що вибрав шлях священства) відповіла: «Якщо вам потрібно третього —то я його відпускаю». Від імені батьків пані Ольга промовила щирі слова подяки: Богу — за покликання її дітей, єпископу-ординарію — за рукоположення, усім єпископам і священникам — за молитву, і висловила сподівання, що і її син, і о.Віталій «ревно працюватимуть для добра Католицької Церкви на нашій українській землі».
Кожному, хто брав участь в урочистості, єпископ-ординарій вручив медальйон Непорочного Серця Марії та нагадав прохання Пресвятої Діви, висловлене під час Фатімських об’явлень: молитись до Її Непорочного Серця. «Світ сьогодні думає, ніби його захистять ракети, золото, багатство. Ніхто нас не захистить так, як Бог і Пресвята Діва Марія». Його Преосвященство розповів про випадок, що стався під час Другої світової війни. Коли нацистська Німеччина напала на Францію, Гітлер наказав бомбардувати Париж. Тоді один льотчик прийшов до монастиря Сестер Милосердя і попросив дати йому медальйони — стільки, скільки в них було. Він узяв їх дуже багато, піднявся в повітря на літаку і розсипав ці медальйони над Парижем та околицями. Після цього газети писали: «Матір Божа врятувала Париж від знищення».
«Прошу вас, — продовжив владика, — не випускайте з рук Розарій. Матір Божа врятувала Європу від експансії ісламу. Від того, що нині насовується на Європу, нас, окрім молитви, нічого не врятує. Тому ще раз прошу: не випускайте Розарій з рук, нехай від буде з вами постійно».
На закінчення урочистості єпископ Леон Дубравський звершив акт ввірення Кам’янець-Подільської дієцезії Непорочному Серцю Пречистої Діви Марії.
Запрошуємо переглянути фоторепортаж зі свячень:
фінансово.
Щиро дякуємо!
