У Франції можна побоюватися посилення нападів на християнські місця культу, бо Церква також належить до історії, яку зараз, вірячи у власну вищість і чистоту, хочуть заперечити.
На це звертає увагу французький історик Крістоф Дікес, коментуючи акти вандалізму, які останнім часом відбуваються у США, Великій Британії, а також — у Франції, пише Vatican News.
Поведінку таких руйнівних натовпів історики окреслюють як анахронізм. Події минулого оцінюються на підставі сучасних критеріїв, без уваги того, що історія має свій розвиток, а людство дозріває до розуміння певних речей. Сьогоднішньому нищенню християнських пам’яток передувала інституціональна аісторичність, яка набула форми заперечення християнських коренів Європи.
На думку Дікеса, той, хто знищує пам’ятники, заперечує складність нашої історії. Така поведінка властива тоталітаризмові, тому їй треба рішуче протистояти.
«З історичного погляду, в нас уже була криза іконоборства у VIIIст., коли візантійська влада вилучала образи з публічного простору. Сьогодні ми бачимо щось схоже, але в іще гіршому варіанті. У Франції востаннє пам’ятники були повалені за режиму Віші. Вже в наші часи пам’ятники руйнують терористи т.зв. Ісламської держави. Так само чинили тоталітарні режими — нацистські та комуністичні. Отже, це — критичні моменти історії людства, коли в історії панує хаос і бракує поваги до минулого. Пам’ятники зазвичай встановлюють як вираження суспільної волі, щоби звернути увагу на вчинки і досягнення конкретної людини. Але ми добре знаємо, що життя людини не однозначне, або чорне, або біле. Історія — річ складна. Завжди знайдеться привід, щоб повалити чийсь пам’ятник. Але важливо зберігати нашу спадщину, — сказав Крістофер Дікес. — У нас не буде майбутнього, якщо ми не погодимося зі своїм минулим. Це минуле складається з війн, конфліктів, колоніалізму, страждань тощо. Але в нашому минулому є речі дуже позитивні й не можна цього так просто перекреслити. Ми — боржники нашого минулого. Маємо корені, з яких виростаємо. На відміну від того, що стверджують деякі великі міжнародні угруповання, які хочуть нас переконати в тому, ніби минуле не має значення, — ми знаємо, що в нас є історія. У ній були й темні сторінки, і сторінки прекрасні й славні. Історія — складна».
Кажучи про загрозу християнській культурній спадщині, Крістоф Дікес звертає також увагу на протилежну позицію, свідками якої ми були під час пожежі собору Нотр-Дам. Це було для всіх шоком, люди на вулицях Парижа плакали, бо знали, що це їхня історія, що собори — це їхні корені, додає французький історик.
фінансово.
Щиро дякуємо!
