Роздуми над Божим Словом на XVI Звичайну Неділю, рік А
Того часу іншу притчу подав людям Ісус, кажучи: «Подібне Царство Небесне до людини, яка посіяла добре насіння на своєму полі. Коли люди спали, прийшов її ворог, посіяв плéвели серед пшениці та й пішов собі. А як зійшло збіжжя і дало плід, тоді ж показалися і плéвели.
Тож підійшли слуги господаря і сказали йому: “Пане, хіба не добре насіння ти посіяв на своєму полі? Звідки ж узялися плéвели?”
А він сказав їм: “Людина-ворог це зробила”.
І кажуть йому слуги: “Хочеш, щоб ми пішли й зібрали їх?”
Він же каже: “Ні, щоб ви часом, збираючи плéвели, не повиривали разом з ними і пшениці. Залиште, щоб і те, й друге разом росло до жнив, а в час жнив скажу женцям: зберіть спершу плéвели та пов’яжіть їх у снопи, аби спалити їх, а пшеницю зберіть до мого сховища”».
Іншу притчу подав їм, кажучи: «Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його людина взяла та й посіяла на своєму полі; воно, хоч і найменше з усіх зерен, та коли виросте, стає більшим за городні рослини і стає деревом, так що прилітають птахи небесні й гніздяться на його гілках».
Іншу притчу розповів їм: «Царство Небесне подібне до закваски, що її жінка взяла й сховала до трьох мірок борошна, доки не вкисне все».
Все це промовляв Ісус людям у притчах, а без притчі нічого їм не говорив, щоб збулося сказане через пророка, який говорив: «Відкрию уста Мої в притчах, виявлю сховане від початку світу!».
Відпустивши натовп, Він прийшов у дім. І підійшли до Нього учні Його, кажучи: «Роз’ясни нам притчу про плéвели на полі».
Він же, відповідаючи, сказав: «Той, хто сіє добре насіння, — це Син Людський, а поле — це світ; добре ж насіння — це сини Царства; плéвели — це сини лукавого; ворог, що їх посіяв, — це диявол; жнива — це кінець віку, а женці — це ангели. Отже, як збирають плéвели і палять у вогні, так буде при кінці віку: Син Людський пошле своїх ангелів, і вони зберуть з Його Царства всі спокуси й тих, хто чинить беззаконня, і вкинуть їх у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів. Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає».
Мт 13, 24–43
Є такий злий жарт: «Коли помруть усі погані, то ми, хороші, нарешті заживем щасливо». І він добре характеризує оману декого в тому, ніби зло існує зовні нас і його можна викорчувати. Проте чудово розуміємо, що зло певною мірою є в кожному з нас і ніхто не може бути абсолютно впевненим, що воно ніколи й жодним чином не вирветься назовні. Тому мудрий господар із притчі про пшеницю та полову не поспішає знищувати бур’яни до жнив. Це може нашкодити пшениці, оскільки вони ростуть дуже близько, а то, може, й зрослися корінням; до того ж на початку розвитку ці рослини важко відрізнити одну від іншої. Та закрадається й острах: а чи не заб’ють, бува, бур’яни паростки пшениці, заполонивши все поле Божого Царства?
Ісус запевняє нас, що цього не станеться. Настане день, коли янголи Божі відділять добро від зла і зло буде знищене назавжди (див. Мт 13, 41). Своєю смертю і Воскресінням Христос уже здобув перемогу над злом. І настане час, коли Боже Царство запанує на всій землі.
А як ми можемо наблизити цей довгоочікуваний момент? Суттєво, що сьогодні ми чуємо дві притчі про Царство Небесне. У першій говориться, що воно схоже на дрібнюсіньке зернятко гірчиці, що виростає у велике дерево (див. Мт 13, 31–32). У другій ідеться про те, що Царство Небесне схоже на закваску, яка здатна заквасити не одну мірку муки (див. Мт 13, 33). Тобто Він переконує, що Царство Небесне — це не щось стале і завжди однакове: воно починається з малого і з часом росте!
Тому не поспішай викорінювати зло навколо. Розпочни із самого себе. У таїнстві Хрещення в кожного «засівається» зерно Божого Царства. Допомагай цій зернині зростати в тобі та приносити плоди. Як саме? Виділяючи час для молитви, беручи участь у Святій Літургії, регулярно сповідаючись, допомагаючи нужденним, ділячись вірою. Це й буде твоєю турботою, щоб зернятку вистачало «вологи і світла» для розвитку. Це й буде твоєю часткою для створення Царства Божого в цьому світі.
Тому не впадай у відчай, коли помічаєш і паростки «бур’яну» в собі та неприховане зло у світі, не втрачай надії. Повір, що твої вчинки, у яких виявляється вірність Господу, разом з учинками віри твоїх братів і сестер у Христі стають могутньою силою, здатною побороти зло цього світу.
«Господи, допоможи мені перемагати зло добром. Нехай прийде Царство Твоє!»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
