Про покровительку цього дня у літургійному календарі Церкви — святу Марію Магдалину як апостолку нової і прекрасної надії, говорив Папа Франциск під час загальної аудієнції в середу 22 липня 2020р.
Святіший Отець підкреслив, що в годину плачу і самотності вона почула Воскреслого Ісуса, який кликав її на ім’я, щоб вона з серцем, повним радості, пішла проголошувати: «Я бачила Господа!» (в.18).
Ось текст папської катехези.
Любі брати і сестри, добридень!
У ці тижні наші роздуми рухаються, я би так сказав, в орбіті великодньої таємниці. Сьогодні ми зустрічаємо ту, яка, згідно з Євангелієм, першою побачила воскреслого Ісуса: це Марія Магдалина. Нещодавно щавершився шабатовий відпочинок. У день Страстей не було часу завершити похоронні обряди. Тому цього світанку, сповненого суму, жінки пішли до гробу Ісуса з ароматними олійками. Першою прийшла Марія Магдалина — одна з учениць, які супроводжували Ісуса почавши від Галілеї, присвятивши себе служінню Церкві, що народжувалася. В її крокуванні до гробниці відобразилася вірність численних жінок, які роками ходять по цвинтарних доріжках, пам’ятаючи тих, кого вже нема. Найбільш справжніх людських зв’язків не обриває навіть смерть: є ті, хто й надалі кохає, навіть коли кохана людина відійшла назавжди.
Євангеліє (пор. Йн 20, 1-2. 11-18), описуючи Марію Магдалину, одразу ж звертає увагу, що це не була жінка, схильна до дешевого ентузіазму. Фактично, після першого візиту до гробниці вона повернулась розчарована до місця, де переховувались учні. Розповіла, що камінь був відкочений від входу до гробу, а її гіпотеза була найпростіша, яку можна сформулювати: хтось, певно, викрав тіло Ісуса. Тому перша звістка, яку несе Марія, була не про воскресіння, а про крадіжку, яку звершили невідомі зловмисники, поки весь Єрусалим був охоплений сном.
Далі Євангеліє говорить про те, як Марія Магдалина пішла вдруге до гробу Ісуса. Вона була вперта, повернулася до гробу, її нелегко було переконати. Цим раззом її кроки повільні, дуже тяжкі. Марія страждає подвійно: по-перше, через смерть Ісуса, а по-друге — через нез’ясоване зникнення Його тіла.
І коли вона стала схилена над гробом, з очима, повними сліз, Бог здивував її якнайбільш неочікуваним способом. Святий Йоан Євангеліст підкреслює її постійну сліпоту: вона не усвідомлювала присутності двох ангелів, які їй поставили запитання, ба навіть не підозрювала нічого, побачивши чоловіка, що стояв за нею, якого вона прийняла за садівника. Натомість Він відкриває їй найнеймовірнішу подію в історії людства, коли зрештою називає її на ім’я: «Маріє!»
Як же прекрасно думати, що перше об’явлення Воскреслого, згідно з Євангелієм, сталося таким особистим чином! Тут є Хтось, Хто нас знає, хто бачить наші страждання й розчарування, хто зворушується нами і називає нас на ім’я. Цей закон закарбований на сторінках Євангелія. Довкола Ісуса є багато людей, які шукають Бога, але найчудесніше насамперед те, що Бог набагато раніше турбується про наше життя, яке прагне витягнути з трясовини, а щоби це зробити — називає нас на ім’я, розпізнаючи особисте обличчя кожного Кожна людина — це відповідь любові, яку Бог пише на цій землі. Кожний з нас — це історія любові Бога… Кожного з нас Бог кличе на ім’я, дивиться на нас, очікує нас, прощає нам, виказує терпеливість. Чи це правда, чи ні? Кожний має такий досвід.
А Ісус кличе її: «Маріє!»: революція її життя, революція, що має на меті перемінення життя кожного чоловіка й жінки, починається х імені, яке лунає в саду порожнього гробу. Євангеліє описує нам радість Марії: воскресіння Ісуса це не радість, яку дає крапельниця, але каскад, що впливає на ціле життя. Християнське життя зіткане не зі зручного щастя, а з хвиль, які змінюють усе. Спробуйте й ви зараз подумати, в цю мить, із багажем розчарувань і поразок, які кожний з нас носить у своєму серці, що існує Бог, близький нам, який називає нас на ім’я і каже: «Встань, перестань плакати, що Я прийшов тебе визволити». Яке ж це прекрасне!
Ісус — це не той, хто допасовується до світу, погоджуючись, щоб у ньому тривали смерть, сум, ненависть, моральне нищення людини. Наш Бог не байдужий, — але наш Бог, дозволю собі так сказати, мрійник: мріє про перемінення світу, а здійснив Він це у таємниці воскресіння.
Марія хотіла обійняти ноги Господа, однак Він тепер іде до Небесного Отця, тоді як вона залишається посланою, щоб занести новину братам. І так жінка, яка до зустрічі з Ісусом була у волі Злого (пор. Лк 8,2), тепер стала апостолкою нової і прекрасної надії. Нехай її заступництво допоможе також і нам пережити це випробування: щоб у годину плачу та покинутості почути воскреслого Ісуса, який кличе нас на ім’я, і щоби з серцем, повним радості, іти і проголошувати: «Я бачила Господа!» (в.18). Я змінив життя, бо побачив Господа! Тепер я інакший, ніж раніше. Я інша людина. Я змінився, бо бачив Господа. Це наша міць і наша надія.
Дякую.
фінансово.
Щиро дякуємо!
