Ми потребуємо етики ризику, міжнародної співпраці та солідарності. На цьому наголошується у документі «Humana communitas в епоху пандемії». Він присвячений наслідкам кризи в царині охорони здоров’я, повідомляє Vatican News.
Розвивати етику ризиків, яка випливає з усвідомлення того, що ми живемо у спільноті, де є реальною перспектива втілення загрози у життя; здійснювати міжнародну співпрацю та підтримувати відповідальну солідарність. Ось ключові моменти нового документа Папської Академії «За життя», оприлюдненого в середу, 22 липня 2020 року. «Humana communitas в епоху пандемії. Неактуальні роздуми про відродження життя» — це повна назва документа, другого на тему глобального надзвичайного стану, викликаного пандемією Covid-19, після оприлюдненого 30 березня документа «Пандемія та загальне братерство».
Урок уразливості
Текст розпочинається запитаннями. Які уроки ми засвоїли з пандемії? Яке навернення мислення та діяння ми готові впроваджувати в життя в ім’я людського роду? Відповідь на перше запитання — «урок уразливості», з якого випливає інший: життя це дар. Пандемія показала, що все взаємопов’язано, й розграбування землі та економічні рішення, позначені жадібністю і надміром споживання, вплинули на поширення вірусу.
«У стражданні та смерті настільки багатьох людей ми засвоїли урок уразливості», — сказано в документі, який підкреслює: важливо змінити напрямок. Потрібні глобальні зусилля та рішуча міжнародна співпраця, щоби вийти назустріч викликові побудови чеснішого та справедливішого майбутнього, в якому ключовими будуть краще медичне забезпечення, доступне для всіх, та вакцинація.
«Ми досі не присвятили належної уваги, насамперед на глобальному рівні, міжлюдській взаємозалежності та спільній уразливості. Вірус не знає перепон, але країни закрили свої кордони. На відміну від інших катастроф, пандемія не вразила всі країни в той самий час. І хоч це могло стати нагодою навчитися з досвіду та заходів інших країн, процес засвоєння на глобальному рівні був мінімальним. Більш того, деякі країни втягнулися в цинічну гру взаємних обвинувачень», — пишуть автори.
Не лише природні причини
У тексті зазначається, що Covid-19 не є «результатом лише природних причин». Те, що відбувається в природі, вже є результатом «складної взаємодії зі світом людини», що складається з економічних рішень та моделей розвитку, «заражених» своєрідним «вірусом», створеним нами. «Ми побудували етос зловживання та зневаги до того, що було нам дане в прадавній обітниці створення. Через це ми покликані переосмислити наші взаємини з довкіллям. Визнати, що ми живемо на цій землі як управителі, а не як пани й володарі».
Якщо порівняти труднощі бідних країн, передовсім так званого глобального півдня, то неприємності так званого «розвиненого» світу виглядають як «розкіш». Справді, лише в багатих країнах люди можуть дозволити собі дотримуватися вимог безпеки. В тих же, яким пощастило менше, так зване «соціальне дистанціювання» є неможливим з огляду на об’єктивні трагічні обставини. І цей контраст є ще однією розповіддю про «диспропорцію між добробутом у бідних і багатих країнах».
Перегляд системи охорони здоров’я
У документі Папської Академії «За життя» вказується, що сучасна криза показала можливості та обмеженість наявних моделей, зосереджених на шпитальній допомозі. Очевидно, в усіх країнах «спільне благо громадського здоров’я повинне бути врівноважене в зіставленні з економічними інтересами». Звертається увагу на етичні дебати щодо розподілу ресурсів, який ґрунтується на утилітаристських критеріях, не присвячуючи належної уваги найуразливішим, які наражаються на найбільші загрози. У більшості країн «було проігноровано роль лікарів первинної ланки», в той час як для багатьох людей саме вони є «першою точкою контакту із системою охорони здоров’я». Це також залишило свій слід у зростанні смертності та інвалідності, викликаних іншими, ніж Covid-19, причинами.
Всеосяжна відповідь
На думку членів Папської Академії «За життя», відповідь на пандемію Covid-19 не може применшуватися до організаційно-управлінського рівня. Тендітність, скінченність та уразливість, що виявилися спільним знаменником всіх людських істот, спонукає до навернення, яке включатиме досвід втрати як конститутивну частку людського стану. Лише це може посприяти такому усвідомленню та наверненню, що дозволять нам почуватися відповідально солідарними в глобальному братерстві.
На етичному рівні та в сфері громадського здоров’я на глобальному рівні це включає прийняття і чесний перерозподіл невід’ємних ризиків людського життя, також і в тому, що стосується доступу до медичних ресурсів, стратегічну роль у чому відіграє вакцинація. Потрібне відповідальне наставлення щодо наукових досліджень, яке гарантуватиме їм автономність і незалежність, перемагаючи форми підпорядкованості частковим інтересам економічного й політичного характеру, що спотворюють результати й комунікацію. Необхідні координація та співпраця на міжнародному і глобальному рівні для того, щоби зробити дійсним загальне право на вищі рівні охорони здоров’я як вираження захисту невід’ємної гідності людської особи.
«Ми покликані до наставлення надії, яке виходить за межі паралізуючого ефекту двох протилежних спокус: з одного боку, змиритися, тобто пасивно спостерігати за подіями, а з іншого — ностальгії про повернення в минуле, яка зводиться до прагнення того, що було раніше», — наголошують автори документа. Настав час «уявити та здійснювати проєкт людського співіснування, який дасть шанс на краще майбутнє» для всіх.
фінансово.
Щиро дякуємо!
